Їду вранці в електричці, народу повно, тиснява, шум, спека.
Ледве проштовхнувся в вагон, в руках відро з полуницею, обв’язане ганчіркою так, щоб полуницю не видно було.
Тут якийсь чолов’яга (напевно побачив як я з відром на платформі стояв) почав через весь вагон кричати:
– Чоловіче! З чорним відром, так, ви! Ви на базар? Що у вас в відрі, може я куплю ?!
Докладно пояснювати, що я їду до сестри і везу їй полуницю, особливого бажання не було. І я вирішив пожартувати:
– До лікарні їду, аналізи везу!
мужичок:
– Що-що везете?
відповідаю:
– Так на аналізи в лікарні КАЛ везу!
Вагон затих …
Бабка, що стоїть поруч, запитала:
– Невже повне відро? Навіщо так багато?
кажу:
– Скільки доктор сказав привести, стільки і везу.
Мужичок, що стоїть поруч, тицьнув пальцем в відро:
– А чи не расхлюпаешь?
кажу:
– Думаю ні. Я ж зверху кришкою накрив, і ганчірочкою зав’язав. Так що не повинно пролитися.
Через пару секунд на відстані півтора метра навколо мене не було жодної людини. Лише бабулька трохи в стороні хитала головою і все повторювала:
– Не дай Бог так захворіти. Не дай Бог так захворіти.
Всім Добра і Позитиву =)
Джерело
