Мама
Коли я приїжджаю до Ізраїлю моя мама любить мене показувати своїм знайомим, подругам і просто людям, наприклад, продавцеві в сусідньому магазинчику.
Якщо врахувати, що в тому райончику Бат-Яма, де вона живе, її знають всі, то і мене показують всім.
Іноді по кілька разів.
– Ой, Беллочка! – вітається з нею дама з двома собачками – Я два дні тебе не бачила! Ти схудла, Беллочка!
– Ай, що ви таке говорите, Кларочка, я таки вже давно худа. Подивіться, до мене синочок приїхав! Саша поздоровайся в Кларою Мойсеївною!
Я вітаюся.
– Який хороший хлопчик, дуже на тебе схожий!
У магазині одягу курить інша дама:
– Софочко, добрий день, щоб ти мені була здоровенька!
– Ой, Беллочка, як твої справи, ти все гарніша стаєш!
– Ай, які у мене справи? І що значить стаєш? Я вже давно хороша. Подивися, хто до мене приїхав, це, мій синочок. Саша, ти ж знаєш Софочку? Ну, так якщо не знаєш, познайомся.
– Треба ж, який у тебе великий син.
– Ну, так виріс, ось і великий …
Мама мене представляє знайомим перехожим, господареві фруктової лавки, двом жінкам в кафе, якомусь старому на лавочці, молодій матусі з коляскою, цілій юрбі бабусь у дворі і ще комусь, тому що я не знаю нікого з цих людей.
– Мамо, ти вже знайомила мене з цією жінкою
– Ну, знайомила і знайомила, познайомся ще, тобі що шкода?
Я відчуваю себе молодим і красивим дембелем, який повернувся з армії, я анітрохи не дивуюся вигукам про те, що я великий хлопчик, що треба ж, як я вимахав, що який красень, напевно від дівчаток відбою немає …
Блін, мамо! Мені в травні п’ятдесят! Я вимахнув давним давно не тільки вгору, але і вшир, і цього не треба дивуватися, від дівчаток у мене немає відбою, тому що у мене з дівчаток, тільки три дочки і дружина. Є ще син, до речі, хоч він і не дівчинка.
Я йду з мамою і в сто тисячний раз представляюся всім, посміхаюся, як дурень, чекаю, що ось-ось хтось попросить мене заспівати про ялинку і розповісти віршик про бичка, який йде і гойдається … Я відчуваю себе ніяково і нерозумно …
Але, чорт забирай, мамі подобається йти зі мною по району і представляти мене всім підряд. Ну, так навіщо їй заважати? Мені це теж врешті-решт починає подобається і якщо треба, то я не те що віршик розкажу, але і яблучко станцюю.
Тому, що це все страшно подобається моїй мамі. А хто я такий, щоб їй заважати? Зрештою, я приїхав до мами. І найголовніше на даний момент, щоб їй все подобалося.
