Сусіди бувають різні. Для когось вони стають справжніми ворогами, з якими ведеться ціла війна.
Інші мешканці змушені з ранку до вечора слухати гуркіт перфоратора, лаятися через чергові затоки квартири і тихо ненавидіти своїх мучителів.
Ну а є такі сусіди, які стають справжніми друзями, про яких язик не повернеться погано відгукнутися, з якими приємно бачитися і спілкуватися.
Сьогодні мова піде саме про таких сусідів.
***
У будинку моєї тітки є цікава традиція. Після бою курантів всі сусіди збираються в парадній з хлопавками, бенгальськими вогнями, шампанським, цукерками і вітають один одного. Мені довелося побувати на цьому заході – дуже атмосферно. Квартир в будинку 28, збирається більше половини.
P. S. Щодо сміття в парадній – всі дружно прибирають 1-го числа.
***
Задумала зробити ремонт своїми силами, приділяла пару годин кожен день, після роботи орудуючи то молотком, то дрилем. Зрештою сусід знизу не витримав і прийшов в гості з претензіями.
Від втоми просто розревілася. Сусід розгубився, потім відсунув мене в сторону, пройшов в зал, помилувався на руїни і пішов. На наступний день повернувся з парою мужиків. Хлопці за 2 дні поклеїли шпалери, повісили полки, зібрали шафи, а на мої спроби дати їм хоча б кілька тисяч відмахнулися зі словами: «Дівчатам треба допомагати».
***
У нас в будинку живе мало чим примітний дід. Але тільки вчора ми дізналися, який він чудовий чоловік. Дідусь вночі вийшов на балкон. Помітив, що в машині одного з сусідів хтось колупається. Розбудив свою бабусю і велів дзвонити в поліцію, а сам схопив сокиру і метнувся на вулицю. Коли злодюжка побачив, що на нього летить дід з сокирою, закрився в машині і спробував її завести, ось тільки мізків з’єднати потрібні дроти йому не вистачило … Так і просидів, оточений вже кількома старими, поки не приїхала поліція.
***
Я викликала доктора, а у мене домофона немає. Підклала палицю, щоб двері не зачинилися, і написала записку: «Чекаємо лікаря, не закривайте, будь ласка, домофона немає». Добрі сусіди, щоб двері не розмагнітилися і не зламалися (а платити довелося б мені), підпірку прибрали, але залишили повідомлення: «Дзвоніть в квартиру 20, 4, 19 …» і т. Д.
***
У квартирі навпроти живе сімейна пара з дитиною. Вони вічно на роботі. Одного разу сиділа вдома і тут дзвінок у двері. Відкриваю, а там мій юний сусід – каже, гувернантка в машині щось забула, а йому нудно чекати. Стояли хвилин 15, розмовляли. Дізналася, що його однокласники ображають, а батькам сказати соромиться. На наступний день я пішла в школу розбиратися з кривдниками. Повертаюся додому – тут з квартири вилітає Діма і обіймає мене, вигукуючи: «Вони вибачилися! Спасибі тобі, спасибі! »А в дверях стоять його батьки. Довелося їм пояснити.
Ось так ось у мене в житті з’явився чи то молодший брат, чи то юний друг.
***
Давні знайомі жили в панельному будинку з хорошою звукопроникністю. Син у них маленький. Якось матуся відлучилася ненадовго в продовольчий магазин. Повертається й запитує: «Ти не плакав?» Син: «Я спочатку заплакав, а мені невидимий голос сказав:” Не кричи! Зараз прийде! “І я заспокоївся».
***
Сусіди створюють враження зарозумілих людей. Чоловік і дружина років 30-35 ввічливо, але холодно вітаються, спілкування підтримувати не прагнуть. Але, коли мене заливали сусіди зверху, саме вони допомагали витягти техніку. А після злити воду з підвісної стелі і вичерпати її. П’ять сусідів, з якими я мило щебетала, відмовилися допомогти – втомилися, кота не з ким залишити. «Зарозумілі» так і продовжують холодно вітатися. Але зараз вони викликають в мені більше теплих почуттів, ніж ті, з якими я спілкувалася, але які навіть пальцем не поворухнули, коли трапилася біда.
***
Грудень, ранок, 6-й поверх. У халаті стою на балконі. Дружина поцілувала на прощання і, машинально закривши балкон, пішла на роботу. Помітив, що в полоні, тільки після її відходу.
Телефон в кімнаті, номерів напам’ять не знаю, теплих речей немає.
Поки вирішував, що робити, сусід зверху вийшов на балкон. Пояснив йому ситуацію, той взяв мотузку, пакет і спустив мені поїсти, теплі речі, щоб зігрітися, і іноді перевіряв, чи живий я.
Так і сидів до приходу дружини.
***
Пізно ввечері, тиша … З вулиці доноситься боязке нявкання, через пару хвилин зібрався вже котячий квартет. Відкриваю балкон, дивлюся вниз: з темряви видивляються 4 пари зелених вогників.
І тут зверху летить дощ з ковбаси. Чую незнайомий чоловічий голос: «Смачного, хвостаті, завтра ресторан в 8 відкривається!»
***
Пару місяців назад в ліфті свого будинку приклеїла надрукований на принтері вірш, звичайно, залишивши без підпису. Спілкуючись з сусідами, я зрозуміла, що всім подобається ідея ділитися улюбленими творами. З тих пір щотижня знаходжу новий маловідомий вірш і вчиняю з ним так, як з першим. Всі сусіди дуже задоволені, деякі наслідували мій приклад, і тепер в ліфті завжди є «що почитати». Це дуже згуртовує і робить світ хоч трішечки кращим.
***
Мої сусіди зверху – молода пара, які постійно сваряться. У нашому будинку дуже хороша чутність, тому я стаю свідком кожного скандалу. Черговий вечір не став винятком.
Я вирішила зіграти що-небудь на піаніно. Практично відразу крики стали тихіші, а потім і зовсім припинилися.
Я закінчила грати, хлопець з дівчиною стали обговорювати моє виконання, а після молодий чоловік сказав дружині, що шалено любить її.
***
Мої сусіди – вірменська родина. Завжди вважала їх відлюдниками, так як ні з ким не спілкуються, пробігають повз, опустивши голови, а діти не вітаються при зустрічі.
А недавно дізналася, що батько сімейства за свій рахунок відремонтував дитячий майданчик у дворі, мати носить продукти самотній бабусі – сусідки зверху.
У новорічну ніч залишу під їх дверима подарунки, подзвоню і втечу.
***
На поверсі в нашому корпусі 4 квартири. Щороку в новорічну ніч я виставляю на тумбочку коробку «Рафаелло». На листку маркером пишу привітання своїм сусідам, прикріплюю його на вхідні двері в крило, і … починається круговорот смачненького в коробці! Сусіди пригощаються рафаелку, кладуть в коробочку свої цукерки, вміст постійно оновлюється прямо до Старого Нового року.
Ось і зараз у мене приготований черговий шоколадний подарунок.
***
Коли була маленька, ми з сім’єю жили в квартирі на 11-му поверсі. Балкони в будинку відкриті. Дуже часто я брала поліетиленовий пакетик з ручками, прив’язувала його на мотузку і спускала вниз. Коли діставала, отримувала всякі вкусняшки у вигляді фруктів, шоколадок і клала у відповідь що-небудь від себе. Ось так ми дружно жили з сусідами нижніх поверхів, а мама постійно дивувалася, звідки береться їжа.
***
Сусід більше року тому важив 130 кг. Почав ходити в спортзал, правильно харчуватися. Спочатку стьобався над ним. Але ось через рік він важить 75, підтягнутий.
Дивлячись на нього, з чоловіком виключили жирне, борошняне. Ще через пару тижнів теж пішли в спортзал. Результат вже через 2 місяці в наявності. Загалом, зараз весь під’їзд веде ЗСЖ.
***
Живу одна, як-то міняла стелю на балконі. Трохи не вистачило, тому з краю приліпила дві плитки, які залишалися з минулого ремонту, – все одно не сильно помітно.
Малюнки різні, природно, але якщо не дивитися на стелю, то нормально. Через тиждень дзвінок у двері – прийшов сусід, молодий чоловік, сказав, що його вікна виходять на ту сторону, де мій балкон, і що більше не може дивитися на ці різні плитки. З собою приніс торт, будматеріали і переклеїв стелю на балконі. Закохалася.
***
В нашу общагу заселився квартирант з дружиною. По виду зек зеком – грізний мужик з куполами на животі. Всі його побоювалися.
Стоїмо одного разу з ним на кухні, готуємо вечерю, він крутився біля плит, а потім питає: «Ці духовки нормально печуть? Хочу дружині “Наполеон” приготувати.
Думаю, коржі пропечуться? »
«Наполеоном» потім пригостив.
Всім Добра и Позитиву =)
