Всі мріють знайти свою другу половинку. Саме ту людину, з ким захочеться жити до кінця днів. І кожна закоханість нібито говорить: «Ось вона, та сама». Але потім все проходить і починається спочатку. Статистика говорить, що перед тим, як знайти свою справжню любов, людина закохується близько 7 разів. У той же час, шанси прожити щасливе спільне життя з першою коханою не такі і малі – близько 40%. Іншими словами 2 з 5 чоловіків одружуються на своїй першій великій любові. Але статистичні показники – тільки цифри, які не мають відношення до справжніх почуттів. І сьогодні ми розшукали 10 надихаючих коротких історій про любов.
Поставила пароль на свій ноутбук, тому що не хочу, щоб на ньому виявилися танки і, не дай бог, віруси. Сказала чоловікові, що дозволю взяти, якщо вгадає пароль з 3 спроб. Він вгадав з першої, написавши «ятебялюблю».
Мого дідуся за 3 дні до 47-ї річниці весілля з бабусею поклали в лікарню з мікроінсультом. Але навіть лежачи в лікарні, він зміг зробити їй сюрприз: написав вірш і сходив за квітами, не дивлячись на заборони лікарів. А коли вона приїхала до нього і побачила його з квітами, на її очах з’явилися сльози.
Якось раз дівчина розповіла мені, що в дитинстві у неї була книга казок, яку їй читала мама. Книга стара, 50-х років, вона її обожнювала. Знайшла фотографії в інтернеті, показала. Вона забула її в іншій країні, коли переїжджала. Я дізнався, де знайти і купити подібну книгу, благо був великий тираж, і подарував їй. Перший раз в житті побачив, що таке плакати від щастя. Виявилося, що я випадково знайшов ту саму книгу – з підписом її мами.
Прийшла додому така зла, що аж трясло. Чоловік, побачивши мій стан, швиденько набрав повну ванну гарячої води із запашною піною, посадив мене туди, дав в руки пару качечок і попросив розповідати, що сталося. Влаштувала бій качечок серед пінного моря, попутно скаржачись на життя, а в паузах чоловік засовував мені в рот шматочки шоколаду.
Їду в автобусі. На одній із зупинок заходять дідусь і бабуся. Дуже літні. І бабуся так мило і міцно тримала свого дідуся за руку, а він за неї вхопився як за єдину опору. Сідати на місця не стали (проїхали одну зупинку). Коли оголосили їх зупинку, бабуся каже дідові: «Ну, давай відштовхуйся від стіни і підемо!» Я в той момент подумала: «От би кожному в старості знайти таку бабусю або дідуся, які підтримають».
Живу з мамою, зустрічаюся з хлопцем, справа до весілля йде, і тут моя мама захворіла. З роботи її вигнали, грошей стало менше, а ще багато коштів на ліки стало йти. Поплакалась коханому, а він мовчки пішов, я засмутилася, подумала, що він вирішив кинути мене, дізнавшись про проблему. Але через тиждень з’явився, усучив мені пухкий конверт з грошима зі словами: «Купуй все, що потрібно, і не парся через дурниці». Виявилося, що машину продав, щоб нам допомогти.
Одружені 8 років, чоловік майже ніколи не говорив «люблю». Замість цього – гаряча вечеря, уроки з сином, а вчора взагалі мене здивував: до мого приходу повісив на батарею моє домашнє плаття, щоб я, змерзнувши по дорозі додому, переодяглася в тепле … До біса квіти і гучні слова, любов – це вчинки.
Сьогодні я зрозуміла, що любов існує. Мама збиралася на навчання в інше місто, тато ходив за нею хвостом весь сумний. Мама запитала: «Як ти будеш жити, якщо я помру?» На що тато відповів: «Я не буду, поруч ляжу».
Робила манікюр у майстра на дому. З роботи прийшов її чоловік. Стандартні питання про самопочуття, роботу, вечерю. Голос у хлопця сумний, пониклий. Дівчина звертається до мене: «Зачекайте 5 хвилин, у нас ритуал». Подумала, що вони займуться любов’ю або почую прицмокування за дверима. А вона його міцно обняла і наразилася на груди. Він дихав їй у верхівку і повторював: «Спасибі, ти моє щастя», – потім поцілував в чоло і відпустив знову до мене. Якщо мені хтось скаже, що кохання немає, я кину в нього камінь.
Пам’ятаю, студенткою примчала в лютому на сесію до Києва з південного містечка. У нас навіть тоді, в кінці зими, було тепло. І я по дурості приїхала на іспити в легкому пальтечку і туфлях на шпильці. А столиця мене зустріла на наступний день справжньою лютневої погодою: сніг і 26 градусів морозу. Іду в академію і думаю: «Боже, що ж я буду робити тут три тижні в такий мороз?». Підходжу до входу, а там мене чоловік зустрічає (він вже на небесах) з сумкою. Мобільників тоді ніхто і не бачив ще. Питаю: «Ти як тут?». Каже: «Подивився прогноз погоди, зібрав теплі речі, на поїзд, і до тебе».
У мами проблеми з серцем. Коли батько їде на тиждень у відрядження – я приїжджаю в квартиру і проводжу час вдома. Вчора сидимо, чекаємо батька, а його все немає. Мама сидить, хвилюється: бліденька, худенька і красива. На перший погляд – спокійна, як Снігова королева, а руки тремтять. І тут замок клацнув, входить батько. Мама до нього, вчепилася в покрите інеєм пальто, плаче, щось бурмоче невиразне. Він притискає її міцніше, а я стою і посміхаюся. Його любов – кращі для неї ліки.
В той момент я зрозумів, як сильно потрібно любити жінок. Зустрічаю незнайому бабусю в підземному переході з двома пакетами продуктів і як вихована людина допомагаю дотягнути їх наверх. Вона дякує, потім трохи ніяковіючи просить провести до найближчого двору. Виявляється, вона поспішала дійти скоріше, адже її завжди зустрічає чоловік. Майже сліпий дідусь повільно йде по двору, щоб зустріти кохану і донести важкі пакети з продуктами додому. Мимоволі згадалося, як я відмовлявся зустріти дівчину з магазину або поїзду, просто тому, що мені було лінь.
