Олексій Савін
289

10 на перший погляд нешкідливих зауважень за столом, які боляче б'ють по самооцінці дитини

«З’їж ще пару ложечок цієї корисної каші», — вперто твердили нам в дитинстві. І ми слухняно їли, навіть якщо каша вже не лізла в рот. Незручно було відмовляти улюбленої мамі або бабусі, і ще дуже хотілося стати міцнішими і здоровішими старшої сестри або сусідського хлопчика, яких нам так часто ставили в приклад. Звідки нам було знати, що всі ці поради стануть причиною розвитку серйозних комплексів, з якими ми будемо боротися, вже будучи дорослими.

Ми пргадаємо, які фрази говорили нам за столом турботливі батьки, а заодно з’ясуємо, як ті впливали на незміцнілу дитячу психіку.

1. «Подивися, як добре їсть твоя сестра (подружка/ брат/ син сусідки). А ти вже годину в тарілці ковыряешься!»

Начебто батьки прямо підсовують під ніс дитині хороший приклад. Але маленька людина розуміє це по-своєму: «Інша дитина робить щось краще, значить, і він сам краще за мене».

Звичка їсти суп за обідом в таких умовах може і не сформуватися, а от потреба постійно порівнювати себе з іншими залишиться назавжди. І, звичайно, не в свою користь.

2. «Мене не хвилюють твої забаганки. Швидко їж суп!»

Звичайно, прикро півдня простояти біля плити, а потім побачити улюблене чадо, яке верне носа від супу. Ось і вириваються такі «виховні» фрази, після яких дитина впихає в себе нелюбиму їжу вперемішку зі сльозами.

Проблема в тому, що так дитина звикає вважати, що його бажання і очікування нікому не цікаві. Та й він сам теж. Ця звичка переноситься і в доросле життя: адаптуватися в колективі з установкою «я гірше всіх» практично неможливо.

Може бути, набагато простіше поцікавитися, що ваш малюк хотів би з’їсти на обід?

3. «Все з’їв? Розумниця!»

Малюк робить простий висновок: «Щоб мене хвалили, я завжди повинен з’їдати все до останнього шматочка. Навіть якщо мені цього зовсім не хочеться».

Подібне бажання догодити дорослим часто призводить до переїдання і проблем із зайвою вагою в дитячому віці. Трохи пізніше сформується звичка їсти «за компанію» з колегами і запихати в себе надлишок їжі в гостях, щоб не образити господиню.

Тому краще хвалити дитину за реальні досягнення. А з’їдений обід таким не є. Це всього лише звичайний прийом їжі.

4. «Знаєш, як дорого це коштує? Всі гроші на тебе тратимо, а ти їсти не хочеш!»

Звичайно ж, батьки намагаються нагодувати дитину самим корисним. Вони готові віддати все, а їх «безсовісна дитина» не цінує їх високої жертви!

Результатом стає почуття провини. Спочатку перед батьками, а потім — перед усіма. Перед начальником, який вже знає, на які «точки» тиснути, щоб ви попрацювали у вихідні. Перед продавцем у магазині, який так старається, що йому просто незручно відмовити. Ну і перед батьками, звичайно.

5. «А найкрасивіший шматочок торта ми віддамо…»

Кому з нас у дитинстві не хотілося забрати найбільший і красивий шматочок торта з яскравою кремовою трояндочкою? Але в таких випадках вихованій дитині належало скромно мовчати. У підсумку кращі шматки йшли тим, хто сильніші, а інші мовчки заїдали образу.

Так виробляється звичка віддавати іншим все краще і відчувати себе негідним нагород і успіху.

6. «А хто буде говорити „спасибі“? Крихти прибрав, тарілку за собою помив!»

Дізнаєтеся знайомі інтонації? Ми їх чуємо і вдома, і в школі. Зазвичай після таких наказів «спасибі» говорити вже не хочеться навіть за саму смачну і улюблену їжу. Яка подяка може бути з-під палиці?

Не секрет, що таке авторитарне виховання підриває відносини між батьками і дітьми, а заодно прищеплює стійку відразу до ведення домашнього господарства.

Може бути, простіше після обіду поцікавитися у малюка, чи було йому смачно? І запропонувати разом унести тарілки на кухню.

7. «Це корисна їжа. Її треба з’їсти!»

Треба! Навіть якщо це блюдо нове для дитини і не викликає бажання його спробувати.

Набагато краще пограти з малюком у дослідників. Спробуйте розповісти, на що схожий за смаком цей продукт, які корисні речовини в ньому містяться.

В іншому випадку через кілька років ми отримаємо класичний зразок людини, який звик все робити через силу і обмежувати себе в задоволеннях. Тому що «треба»!

8. «З’їж суп — отримаєш щось смачне»

Схема працює на рівні умовного рефлексу: вирішив проблему — отримав смачну нагороду. Психологи стверджують, що в результаті такої поведінки можуть розвинутися різні харчові порушення — наприклад заїдання проблем або відмова від смачного як покарання за невдачі або проступки.

При будь-якому стресі дитини, а потім і дорослого буде тягнути до холодильника за чимось смачненьким. А потім прийде відчуття провини від переїдання. Замкнуте коло, правда?

9. «Ми харчуємося тільки правильними продуктами!»

М’ясо їсти не можна, цукор — білу отруту, яйця — розсадник холестерину. Дитина робить простий висновок: «Я люблю шкідливі продукти. Це означає, що я якийсь неправильний».

У такій ситуації є відмінний шанс виростити недовірливу людини, що страждає від харчової залежності. Такі люди часто підсідають на шкідливі продукти, які їм суворо забороняли в дитинстві.

10. «І як в тебе стільки влазить? Скоро лопнеш!»

Таке діти часто чують в підлітковому віці, коли зростаючий організм активно вимагає їжі. Найприкріше полягає в тому, що саме в цьому віці їм так важливо чути, що вони гарні, потрібні й улюблені.

Навіть якщо у дитини є проблеми із зайвою вагою, не варто постійно вказувати йому на них. Краще спільно виробити стратегію здорового харчування, ніж виростити людину з хронічним почуттям провини.

Ви згодні, що подібні фрази в жодному разі не можна говорити дитині? Або діти — не ніжні фіалки, від пари слів не зів’януть? Ми готові вислухати вас в коментарях!

Джерело

0 комментариев