Син привів мамі наречену: мовляв, будуть жити у неї. Мудра відповідь матері вразила усіх

А як би вчинили ви? Маленькі дітки, маленькі бідки, але з часом діти виростають. Ця мати вибрала свій шлях - відпустити. Ось як все було: «Місяць тому син привів додому дівчину. - Мама, це моя Зоя. Ми любимо один одного і будемо жити разом. Як будь-яка мати, я бажаю щастя своїй дитині. Хочуть жити разом - нехай живуть, я звичайно ж, не проти. - Добре, синку. Ви поки йдіть на кухню, чайку попийте. А я речі твої зберу. - В якому сенсі - речі збереш? - здивувався син. Я дивлюся на сина і бачу його щире замішання. Він явно не зрозумів, довелося пояснити: - В прямому. Я зараз зберу твої речі і ви підете жити разом. Адже ви цього самі хочете! -Нуу, мам, розумієш, знімати квартиру дорого, та й не на що - ми студенти, ти ж сама знаєш. Ми тут думали пожити. Ми тобі не завадимо. Звучить непогано, але ж я сама зі свекрухою десять років жила, поки ми з чоловіком квартиру не отримали. Відносини у нас, природно, зіпсувалися. Це зараз я їм не заважаю. А через місяць-другий полетять в мене тапки: криво дивлюся, зауваження роблю, виживаю з дому. Не треба мені такого щастя. Ех, Зоя, ти ж навіть не уявляєш, від якого пекла я тебе позбавила. - Ні, синку. Якщо ти вважаєш себе досить дорослим, щоб жити з коханою дівчиною, постарайся забезпечити вам умови для спільного життя. А це значить бути дорослим: перевестися на заочку, знайти роботу і знімати квартиру. Але простіше і дешевше кімнату! Тоді і живіть разом, скільки душа забажає. - Мама, та ти що ?! Жити в комуналці з чужими людьми? Ми не хочемо. Ось так. Тобто, мою квартиру в комуналку перетворити і чужу людину підселити - ми хочемо. А самі з чужими людьми - не хочемо. Цікаво. -Зоя, Ви любите мого сина? Хоча, напевно любите, раз хочете жити разом. - Так. Я люблю Вашого сина. Дуже. - ледь чутно промовило повітряне створення. - Ви любите один одного, а з коханим рай і в курені. Правильно я кажу, Зоя? - Та правильно. Я і на комуналку згодна, аби разом. - Ну ось, син, так тому і бути. Повір, Зоя буде тобі вдячна за моєї відсутності. Влаштовуйте своє життя без мого контролю і участі. Але щодо комуналки не переживайте - буду додавати, щоб на квартиру вистачало. Через півгодини закривши за дітьми двері, я розридалася. Аж надто великою була спокуса молодь у себе залишити: і син поруч, і невістка під наглядом. Але не можна - дорослі діти повинні жити окремо від батьків. Я свою справу зробила - виростила. Прийшла пора відпустити сина у вільне плавання ». Всім Добра і Позитиву =) Джерело