Відповідайте собі чесно на питання: як ви ставитеся до своїх батьків? Чи готові ви також, як і вони колись у своїй молодості, приділяти їм час, доглядати за ними, бути терплячими і люблячими?
Ця повчальна історія послужить вам дзеркалом. Кожен впізнає себе в комусь з героїв …
«Чоловік привів свого літнього батька в ресторан, щоб нагодувати його смачною вечерею. Батько був дуже старий і слабкий.
Коли він їв, шматочки їжі падали на його сорочку і штани. Люди в залі відверталися або дивилися з огидою, проте син залишався спокійний.
Коли вечеря була закінчена, син акуратно допоміг батьку встати і відвів його в туалетну кімнату. Там він почистив штани і сорочку батька, умив його, з любов’ю зачесав сиве волосся і допоміг надіти окуляри.
Коли вони вийшли в зал ресторану, їх зустріла майже повна тиша.
Єдине що можна було почути – це обурене перешіптування про те, як можна вести себе так в громадському місці, розкидаючи їжу і позбавляючи інших апетиту. Син покликав офіціанта, щоб оплатити рахунок, оплатив його і коли вони вже покидали зал, із одного зі столів схопилась літня людина і вигукнула:
«Здається ви щось залишили!»
Син озирнувся, поплескав себе по кишенях і вимовив: «Ні, ми нічого не залишили.»
Тоді чоловік вигукнув: «Ви залишили дещо кожному, хто сидить в цьому залі! Ви залишили урок для кожного сина і дочки і надію для кожного батька! »
Люди в залі раптом замовкли. Кожен з них відчув сором за те, що засуджував цих людей – батька і сина.
Адже одна з найбільших почестей, яких нас може удостоїти доля – це турбота про літніх батьків – тих людей, які віддали нам свій час, здоров’я і гроші. Вони заслуговують нашої20 найглибшої поваги ЗАВЖДИ ».
