Найзабавнішою для мене стала четверта вагітність, не знаю, як чоловік зміг умовити на цей вчинок. Три дівчинки, а Антону дуже хотілося сина. Мало того, він дуже відповідально підійшов до питання, виписував всі прикмети в окремий зошит, які обіцяли народження сина.
Чесно, від деяких я категорично відмовилася, типу того, щоб спати з сокирою, а на деякі довелося погодитися. Наступний крок – зачаття по певних днях, що не зробиш, щоб коханий був щасливий. Найсмішніше, що завагітніти вдалося з другої спроби, в чому Антон побачив хороший знак.
Початок вагітності нічим не відрізнялося від попередніх, точно так же нудило, була непереносимість запахів. А ось на третьому місяці вночі мені дико захотілося солоної риби з пивом. Антон з радісними словами «нарешті мужик росте» помчав на таксі в супермаркет.
А потім, сидячи вдома на кухні, я їла рибу і запивала пивом, зверху все це заїдала цукерками. Чоловік був в шоці, але надію не втрачав. Старші діти навіть стали робити ставки, хто народиться, рахунок був 2/1 на користь дівчинки. На всі УЗД чоловік ходив разом зі мною і дошкуляв лікарів питанням, хто ж все-таки там. Антон навіть хотів, щоб я футбольні матчі дивилася разом з ним, може, це якось вплине.
Нарешті наш малюк вирішив показатися у всій красі, доктор оголосила, що буде хлопчик. «А що, якщо це все-таки дівчинка?» – дурнішого питання чоловік придумати просто не міг. Я тихо сповзала від сміху, а лікар теж посміхнулася, напевно, не перший раз бачить таких татусів. Відповідь її убила наповал: «Приносьте дочку тоді до мене, потрібно ж відповідати за свої помилки. Вам знайдемо хлопчика в обмін. »
А далі мене оберігали, не підпускали ні до готування, ні до прибирання. Будь-яку мою скаргу сприймали відразу мало не як загрозу передчасних пологів, хоча могло просто тягнути спину від втоми. Вночі Антон прокидався іноді, гладив мій живіт, питав, чи правда хлопчик, а отримавши позитивну відповідь, одразу ж засинав. Вранці ж абсолютно нічого не пам’ятав.
Не уявляю, що б було, якби народилася знову дівчинка. Адже вже всі друзі і знайомі були в курсі, що спадкоємець роду з’явиться на світ. Антон навіть став готувати «посаг», купив футбольний м’яч, машинку на радіокеруванні, на всі мої спроби сказати, що занадто рано, тільки відмахувався.
Всі дитячі речі від старших дочок були роздані по знайомим, всі повзунки купувалися тільки синього і блакитного кольору, адже відразу повинно бути видно, що хлопчик.
Думала, що вагітні химерують, але виявилося, що чоловіки нітрохи не кращі. Якби вагітність тривала трохи довше, не знаю, чим би закінчився психоз місцевого масштабу. Але нарешті Тимофій Антонович з’явився на світ. Почалися безсонні ночі, купання, прогулянки, і все стало на свої місця, хлопчика треба було ще виростити.
