Мотивація – це потреби, і у всіх вони однакові
Найстарішою і відомою теорією мотивації є теорія потреб Маслоу. Американський психолог-гуманіст почав з того, що виділив п’ять груп потреб, які є у кожної людини:
- Фізіологічні потреби.
- Потреба в безпеці.
- Потреба в соціалізації.
- Потреба в повазі.
- Потреба в самовираженні.
Маслоу говорив, що мотивація людини залежить від задоволення цих потреб (причому в строгому порядку). Іншими словами, поки ви не відчуваєте цілковитої безпеки, спілкування буде вам нецікаве. Або, поки ви не досягли успіху в стосунках з людьми, ви не будете вимагати від них поваги.
У цій теорії є ряд недоліків. Наприклад, Маслоу стверджував, що бажання рухатися до вищої потреби – самовираження – є абсолютно у всіх. Тобто ви не можете один раз просто зупинитися на рівні соціалізації і насолоджуватися тим, що маєте. Вам обов’язково захочеться творчості і слави.
Погодьтеся, ідея, що кожна людина бажає безперервно розвиватися, звучить утопічно (не дарма Маслоу був основоположником гуманістичної психології). Проте багато вчених розвивали цю теорію, змінюючи піраміду потреб і уточнюючи деталі.
Так, наприклад, психолог Клейтон Альдерфер створив свою теорію потреб, додавши дві важливі особливості. По-перше, він об’єднав всі потреби в три групи:
- Потреби існування.
- Потреби зв’язку.
- Потреби росту.
По-друге, Альдерфер першим сказав, що ми не будемо рухатися до більш складних потреб, якщо їх досягнення виглядає занадто важким. Мені здається, це більше схоже на наше реальне відношення до цілей.
Як цим користуватися?
Якщо у вас є мета, вам слід:
- визначити, до якої категорії потреб вона відноситься;
- максимально задовольнити потреби на всіх попередніх ступенях.
Якщо Маслоу мав рацію, таким шляхом ви досягнете успіху.
Мотивація – це потреби, і у всіх вони різні
Американський психолог Девід Макклелланд розвинув теорію Маслоу по-іншому. По-перше, він погодився, що всі потреби закладені в нас від народження, але ось задовольняємо ми їх в різному порядку. Життєвий досвід вчить нас тому, які потреби важливіші, а які можна відсунути на другий план. Тому комусь важливіші відносини, іншому – слава, а третьому – безпека і усамітнення.
По-друге, потреб, які можуть керувати діями людини, в теорії Макклелланда всього три:
- Потреби досягнення – бажання бути самостійним і нести відповідальність за свій вибір.
- Потреби співучасті – бажання бути коханим або бути частиною групи.
- Потреби влади – бажання впливати на оточуючих людей.
Теорія Макклелланда ближча сучасній людині, тому що враховує різноманіття життєвого досвіду кожного з нас.
Як цим користуватися?
На відміну від теорії Маслоу, тут доведеться витратити час на самоаналіз. Для початку визначте, якою з трьох потреб ви користуєтеся частіше.
Наприклад, ви займаєтеся спортом, тому що хочете отримати за це якусь нагороду (досягнення)? Чи тому, що в вашому оточення всі спортивні (співучасть)? Або ж ви хочете довести свою силу і стати привабливішими (влада)?
Після цього для розвитку нових звичок або, навпаки, позбавлення від старих, ви повинні керуватися цією потребою.
Наприклад, ви хочете кинути палити. За Макклелландом у вас три варіанти:
- Створити для себе привабливу нагороду за підтримку здорового способу життя (досягнення).
- Знайти людей зі схожим досвідом і запитати у них поради або кидати шкідливу звичку разом з кимось (співучасть).
- Перетворити все в суперечку, щоб довести свою силу волі (влада).
Вирішіть, який підхід для вас найбільш привабливий, і дійте.
Мотивація – це очікування
Канадський психолог Віктор Врум погодився, що у людей є схожі потреби, але стверджував, що задовольняють вони їх різними способами. Хтось вирішує схуднути за допомогою велотренажера, а хтось купує «чудесні» таблетки. Щоб розбагатіти, хтось буде ретельно працювати, а хтось спробує зіграти на ставках. Від чого тоді залежить вибір способу? Від очікувань!
За теорією Врума наша мотивація до дій залежить від:
- очікування, що результат досяжний («Чи можу я встати з дивана?»);
- очікування, що за результат ми отримаємо нагороду («Я отримаю бутерброд, якщо встану з дивана?»);
- очікування, що нагорода буде цінною («Чи потрібен мені цей бутерброд?»).
Якщо відповідь на всі три питання позитивна, людина буде діяти.
Теорія Врума популярна до цих пір, тому що дає зручні критерії: мета повинна бути досяжною і гарантувати результат, який буде для нас по-справжньому цінним.
Як цим користуватися?
Виберіть мету, яку хочете досягти, і оцініть її за критеріями Врума.
- Ви впевнені, що зможете досягти мети? Ви продумали, як це зробити? Ви знаєте, з якими проблемами і труднощами зустрінетеся в процесі?
- Ви впевнені, що ці зусилля приведуть до результату? Як ви можете собі це довести?
- Результат, який ви можете отримати, дійсно цінний для вас? Чи буде він цінний в майбутньому? Через рік? П’ять років?
Докладні відповіді на ці питання і стануть основою вашої мотивації для досягнення мети. Або доведуть, що ця мета вам не потрібна.
Мотивація – це середовище
Моя улюблена теорія мотивації. Соціальний психолог Фредерік Герцберг приймав твердження Маслоу про те, що у кожної людини є вроджені потреби, і твердження Макклелланда, що важливість цих потреб визначається особистим досвідом людини. Питання, яким задався Герцберг, було в наступному: чому багато людей розуміють свої потреби, але не хочуть домагатися поставлених цілей?
Фредерік Герцберг стверджував, що можна знати потреби конкретних людей, але все одно неефективно їх мотивувати, якщо для цього немає підходящого середовища. Те, що формує це середовище, він назвав «гігієнічними чинниками». У корпоративній мотивації до цих чинників він відніс:
- умови праці;
- відносини з колективом;
- заробітну плату;
- адміністративну політику компанії.
Якщо говорити про повсякденні цілі, то важливими залишаться тільки два фактори: умови роботи над метою і люди, які нас оточують.
Наше середовище постійно посилає нам сигнали про те, щоб ми дотримувалися певної звички або, навпаки, відмовлялися від неї. Іншими словами, кинути палити складніше поруч з людьми, які димлять як паровоз, а почати тренуватися простіше в оточенні спортсменів.
Як цим користуватися?
Якщо ви точно знаєте, чого хочете, сформуйте середовище, яке допоможе вам досягти бажаного. Дайте відповідь на дві групи питань:
- Що буде постійно нагадувати мені про мету? Що в моєму оточенні заважає її досягненню? Як я можу це виправити?
- Хто зможе допомогти мені досягти бажаного? Мені потрібна команда підтримки? Тренер, наставник, порадник? Як рідні люди впливають на мої результати?
Навколишнє середовище показує, наскільки ми здатні проявити свій потенціал. Якщо працювати з цим середовищем, покращувати його, розкриються і наші можливості.
Мотивація – це задоволення
Не стільки повноцінна теорія, скільки синтез ідей психології і філософії. Неофіційно цю теорію називають гедоністичною, а найбільший вплив на неї зробив психіатр Карл Юнг.
Юнг позначив просту схему: наша поведінка визначається емоцією, яка слідує за дією. Якщо дія приносить нам задоволення, ми повторюємо її, якщо ні, кидаємо.
По суті, гедоністичну теорію мотивації можна протиставити теорії очікувань. Врум пропонує створити очікування того, що дії принесуть позитивний результат, і перевірити їх. Юнг же все спрощує: Не будуй очікуй, перевір на практиці. І якщо процес тобі сподобається, продовжуй.
Подобається займатися спортом? Займайтеся! Перестала подобатися робота? Виберіть іншу!
Згоден, звучить дещо інфантильно, але в кінцевому підсумку людина присвячує свій час тільки тому, що їй подобається, і знаходиться в оточенні людей, які приносять їй радість. Мені здається, для щастя цього цілком достатньо.
Як цим користуватися?
Перевіряйте всі свої бажання на практиці і дивіться, чи приносять вони задоволення. Якщо ви хочете навчитися грати на гітарі, але виявляється, що бренькання по струнах або вивчення акордів приносять тільки страждання, беріться за щось інше.
На перших етапах це буде схоже на метання від одного до іншого, але в кінцевому підсумку ви зупинитеся на тому, що буде приносити довгострокове задоволення.
Поки ніхто не дав універсальної відповіді, як ми можемо мотивувати себе. Я привів популярні теорії, які були перевірені часом і в різних формах використовуються в менеджменті, спорті та психології.
Все, що вам залишилося, – перевірити їх на практиці і зрозуміти, яка підходить саме вам.
