Звичайне німецьке містечко з населенням близько 220 тис. Чоловік. Пройдемося вздовж фасадів старовинних будинків, по закутках, провулках і заглянемо у двори звичайних жителів.
Місто Любек було заснований в 1143 році на острові, що виник при злитті річок Траве і Швартау. Він носить назву слов’янського поселення, яке знаходилось неподалік – Любечі, завойованого німцями. Місто стало форпостом при германізації північних слов’янських земель, проте його положення недалеко від узбережжя Балтики дозволило Любеку незабаром стати і великим торговим центром.
Тут влаштовувалися купецькі ярмарки, і при загальному спаді торгівлі в інших містах Німеччини, вони призвели до підйому і процвітання міста. Любеку були надані численні привілеї, які включають і право міського самоврядування.
У 1201 Любек захоплюють данці, проте вже через 25 років він повертає собі незалежність. На честь цієї події імператор Фрідріх II надає Любеку статус вільного імперського міста. Унікальність Любека полягає в тому, що йому вдалося зберігати цей статус протягом 711 років, і лише в 1937 р Любек втратив свою незалежність і був приєднаний до землі Шлезвинг-Гольштейн.
Таким чином, Любек пережив у своєму статусі дві Німецькі імперії і зберігав незалежність найдовше інших німецьких міст. Любек одним з перших міст вступив в Ганзейський союз, і незабаром зайняв в ньому лідируючу позицію, ставши столицею Ганзи.
У місто стікається безліч товарів, тут грунтуються купецькі компанії Німеччини, Скандинавії і Росії. Багатство купців веде до бурхливого міського будівництва і прикраси безлічі церков. У 1531 р після тривалої боротьби між різними партіями бюргерів, в Любеку було введено протестантство.
Католицькі монастирі закриваються, або віддаються під госпіталі. В цей час, після відкриття Америки, жваві торговельні шляхи поступово переміщуються з Балтики в Атлантику, а німецькі міста затьмарюють Англія і Нідерланди. Ганза розпадається, проте Любеку вдається зберегти своє становище великого торгового центру.
У війну місту вдалося відстояти свій нейтралітет, і він практично не постраждав. Однак з цього моменту починається поступовий занепад Любека, пік якого було досягнуто в 1803 році, коли він на 10 років виявився під французької окупацією.
Після розгрому Наполеона, за рішенням Віденського конгресу, Любек знову стає вільним містом, хоча послідовно бере участь в союзі німецьких міст, а потім в Німецької імперії. Найзнаменитішими уродженцями Любека є лауреати Нобелівської премії, письменник Томас Манн і перший канцлер Західної Німеччини Віллі Брандт.
Центр міста, розташований на острові, що омивається двома річками, являє собою єдиний ансамбль будівель, побудованих з червоної цегли.
3-5-поверхові будинки в місті тісняться один до одного впритул на вузьких вуличках, звиваються навколо головної ратушневої площі. Більшість завершуються вузькими трикутними фронтонами.
Вхід в дворики здійснювався через вузькі ніші в будинках, що виходять на вулицю. Головна умова – щоб через прохід можна було пронести труну, так в міському законі і записано. Кожен прохід був пронумерований, всього налічувалося понад 200, сьогодні збереглися близько 90.
Дворики і проходи старого міста Любека склалися ще в середні століття, коли місто стало стрімко багатіти і рости за рахунок входження в Ганзейський союз. Місто не гумове і міські стіни не дають будівництву розвернутися вшир. Стало бути, залишається зростати «вглиб».
За фасадами вже побудованих будинків ще залишилися вільні містечка для так званих Буден. Так виникають вузькі проходи до наліплених один на один одно-двоповерхових будиночків, які часто складаються тільки з однієї кімнати. Жили тут бідні верстви населення – різноробочі, носильники, прислуги.
Сьогодні, потрапляючи в Любекські дворики, опиняєшся в атмосфері середньовіччя з сучасним нальотом.
Тут у відреставрованих квартирах живуть городяни, і дозволити собі це задоволення може не кожен.
Практично в кожному вікні можна побачити якусь милу дрібничку, яка надає місцю неймовірний затишок.
Роблять це не для туристів або перехожих, а для себе.
Відповіді (0 )