Позитивні новиниРобіть світ яскравішим разом із нами

Що за зелені «гнізда» висять узимку на голих деревах і як вони туди потрапляють

Узимку, коли дерева стоять голі, на гілках раптом видно круглі зелені «гнізда». Їх багато, вони охайні, а птиць біля них чомусь не спостерігається. Багато хто так і думає: гнізда. В українській мові в омели навіть…

0
1
Що за зелені «гнізда» висять узимку на голих деревах і як вони туди потрапляють

За матеріалами: ukr.media

Узимку, коли дерева стоять голі, на гілках раптом видно круглі зелені «гнізда». Їх багато, вони охайні, а птиць біля них чомусь не спостерігається. Багато хто так і думає: гнізда. В українській мові в омели навіть народна назва збереглася — «гніздо вихорове». Але це не гнізда. Це кущ, який живе просто на чужій гілці.

Що це за кущ на дереві

Омела — вічнозелений кущ із здерев’янілими стеблами та шкірястими листками, який росте не в землі, а на гілках дерев. Воду й розчинені в ній солі вона тягне з деревини хазяїна, а цукри робить сама, своїм зеленим листям. Тому її називають напівпаразитом: дерево годує її водою, але «їжу» вона готує собі сама.

Звичайна куля омели — сантиметрів тридцять-п’ятдесят упоперек. Старі кущі доростають до метра, а на кленах у Києві знаходили й півтораметрові. Живе такий кущ на гілці десятки років.

Хто приніс омелу на дерево

Головний рознощик — птиці. Взимку на омелі достигають білі ягоди, і для дроздів, омелюхів, кропив’янок це корм. Один із дроздів так і називається англійською — «омеловий дрізд», бо ці ягоди його улюблена їжа.

Усередині ягоди — насінина, обліплена неймовірно липким слизом. Дрізд або омелюх ковтає ягоду цілком, і насінина виходить разом із послідом, намертво приклеюючись до гілки. Кропив’янка чорноголова діє інакше: м’якуш з’їдає, а липку насінину просто кидає на гілку поруч. Іноді насіння падає з верхніх кущів на нижні гілки того самого дерева.

Слиз такий чіпкий, що з ягід омели раніше варили пташиний клей — намазували на прути, щоб ловити дрібних птахів. Відтерти таку насінину від пальця дуже непросто.

Що відбувається далі

Насінина приклеїлася до кори й лежить. Приблизно з березня, коли теплішає й стає світліше, вона проростає. Крихітний паросток вигинається до гілки й упирається в неї, а його кінчик розплющується в диск-присосок. З цього диска всередину деревини йде тонкий відросток — він добирається до судин, якими рухається вода.

Ззовні на корі видно лише цей присосок, і на деяких деревах він може залишатися таким без змін до чотирьох років, поки відросток пробивається всередину. Перший пагін з’являється лише після цього. Тож куля, яку ви помітили на дереві, — це вже «старожил», їй щонайменше чотири-п’ять років.

Чому саме куля

Починаючи з четвертого року кожна гілочка омели роздвоюється — і так щороку. Розвилки ростуть на всі боки, і кущ набуває форми кулі. Вік легко прикинути: порахуйте розвилки й додайте три. П’ять розвилок — кущу близько восьми років.

На кінцях гілочок щороку виростає нова пара листків, а кожен листок живе приблизно півтора-два роки й тільки потім опадає. Тому кущ ніколи не стоїть голим і фотосинтезує майже цілий рік. Коли дерево-хазяїн скинуло листя, омела на його гілках яскраво-зелена.

Чому на одному дереві густо, а на сусідньому нічого

Тут працює кілька причин.

Перша — птиці. Вони сідають на високі, добре освітлені дерева, на крайні крони, на місця, де зручно ночувати. Розносять насіння недалеко, і там, де птиці облюбували дерево, кулі густішають. У Києві на одній тополі нараховували до п’ятдесяти п’яти кущів. Алея, заражена омелою, передає її далі, як місток.

Друга — саме дерево. В омели є «свої» господарі. Яблуня, тополя, липа, верба, клен, береза, глід, робінія — часто. Груша — рідко. Пірамідальна тополя, червоний дуб, черешня, алича — майже не уражуються. А та омела, що живе на липі, не перейде на сосну: у хвойних свій підвид.

І ще: омелі потрібне світло. У тіні насінина не проростає. Тому в густому лісі її майже немає, а на самотньому дереві біля дороги чи в розрідженій алеї — скільки завгодно.

Чи шкодить вона дереву

Здорове дерево спокійно переносить кілька кущів. Але омела випаровує води помітно більше, ніж саме дерево, і поступово тягне з гілки дедалі більше. Гілка над кулею з часом засихає. Важкі вічнозелені кулі взимку, під снігом, ламають гілки. Якщо кущів багато, а дерево вже ослаблене посухою чи хворобою, омела може його доконати.

При цьому сильне, здорове дерево здатне затягнути молодий присосок омели новою деревиною, і кущ гине. Тому омела охочіше приживається там, де дерево вже не в найкращій формі.

Чому зрізати кулю марно

Під корою гілки, від присоски вгору й вниз, тягнуться зелені жилки-тяжі. На них щороку з’являються нові присоски, а з них — нові пагони. Зрізали кулю — тяжі залишилися, і омела відросте. У Берліні кілька років поспіль зрізали омелу з дубів, і більша частина кущів відростала знову.

Якщо омела завелася на яблуні в саду, гілку спилюють цілком, відступивши від кулі не менше тридцяти-сорока сантиметрів до стовбура. Тільки так ідуть усі тяжі. Поки кущу два-три роки, його ще можна вирізати з кори повністю. Якщо гілку прибрати не можна, зрізають хоча б саму кулю впритул до гілки: ягід не буде років три, і нове насіння не розлетиться. Найкращий час — кінець зими або рання весна, поки дерево стоїть без листя.

І ще: за останні двадцять-тридцять років омели в українських лісах, парках і садах стало помітно більше. Тож якщо раніше ви бачили одну кулю на весь район, а тепер вони на кожній другій тополі — вам не здалося.

Відповіді (0 )

    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌
    ‌

Related posts