За матеріалами: ukr.media
«Щоб діставати листя з маківок дерев» — цю відповідь про довгу шию жирафа ми знаємо ще зі школи. Здається, що природа дала тварині чудове пристосування для виживання. Та варто лишень поглянути, як жираф намагається напитися або поспати, і одразу стає зрозуміло: усе зовсім не так, як нам розповідали в дитинстві.
Якщо не з верхівок, то де він їсть?
Жирафи пасуться зовсім не на маківках дерев. Найчастіше вони годуються на висоті близько трьох метрів. Цього достатньо, щоб обійти конкурентів. Адже антилопи куду та їхні родичі, які їдять ту саму акацію, дотягуються лише до двох.
Усе, що росте нижче, об’їдають антилопи. А от на рівні трьох метрів жирафу за раз вдається зірвати куди більше зелені. До того ж свою довгу шию він часто тягне не вгору, а вглиб крони, куди антилопам не дотягнутися. У сухий сезон жирафи взагалі об’їдають низькі кущі, а самки понад половину часу щипають листя, витягнувши шию вперед, а не до неба.
В посуху високий зріст не рятує
Здавалося б, у голодні часи найвищий має виживати завдяки запасам, до яких інші не дотягнуться. Та все навпаки. Форма тіла стає для гігантів головною загрозою.
Під час посухи 2008 року в Зімбабве найчастіше гинули саме найвищі та найбільші самці. Їм потрібно було забагато листя на день, щоб прогодувати своє масивне тіло.
Жирафи харчуються переважно акацією, інша їжа їм майже не підходить, а знайти стільки листя вони просто не змогли. Вижили тоді молоді жирафи.
Як пити, спати й народжувати з такою шиєю
У повсякденному житті високий зріст перетворює звичайні справи на акробатичні трюки:
Водопій. Щоб дотягнутися до води, жирафу доводиться широко розставляти передні ноги або незграбно згинати їх у колінах. На щастя, пити йому потрібно рідко, бо майже всю вологу вони отримують із соковитого листя і можуть обходитися без водопою тижнями.
Захист від непритомності. Коли голова внизу, кров потужно приливала б до мозку, а під час різкого підйому відливала б. Через такий перепад висот жираф раз у раз непритомнів би. Рятують його спеціальні клапани в шийній вені та особлива сіточка дрібних судин біля основи черепа.
Читайте також: «А що це за порода?»: історія про те, як звичайні собаки стали зірками мережі; Не годуйте цим птахів взимку, щоб не зашкодити їм! Повинен кожен знати
Сон уривками. У дикій природі лягти, затишно поклавши голову на спину, це надто великий ризик. Тому міцним сном лежачи жираф спить усього кілька хвилин за ніч, а решту часу дрімає стоячи. У зоопарку, де нікого боятися, жирафи можуть поспати близько чотирьох із половиною годин на добу, але теж короткими уривками.
Екстремальні пологи. Жирафи народжують стоячи, тому першим випробуванням для малюка стає падіння майже з двометрової висоти. Такий політ допомагає обірвати пуповину, а вже в першу годину після приземлення малюк стає на ноги.
Гроза й глибока вода
Стихія теж не щадить високих. Коли на відкритій рівнині, де ростуть лише трава й кущі, починається гроза, жираф стає найвищою точкою навколо і перетворюється на живий громовідвід. У 2020 році в Південній Африці одна блискавка вбила одразу двох самок. Першій удар влучив у голову біля ріжка, а друга загинула за сім метрів від неї.
У воді жирафам теж непросто. Жираф здатний триматися на плаву, але його важкі передні ноги тягнуть груди вниз, тому тримати голову над водою йому дуже важко. Глибоких водойм ці тварини намагаються уникати, хоча якось очевидці бачили, як три жирафи успішно перепливли рукав Нілу, виставивши над водою лише голови та шиї.
Якщо справа не лише в їжі, то навіщо ще потрібна така шия?
У науковців є ще кілька версій.
За однією з версій, шия потрібна для боїв. Самці використовують її як зброю. Вони розмахують шиєю і б’ють суперника головою, наче важкою булавою. З віком череп самця стає масивнішим, а переможець у таких поєдинках частіше здобуває прихильність самки.
Та ця теорія має слабке місце, адже самки не б’ються, а пропорційно до тіла їхні шиї навіть довші, ніж у самців. Тому з’явилася «материнська» гіпотеза.
Із 4-5 років доросла самка майже безперервно або виношує, або вигодовує дитинча. Їй потрібно значно більше їжі, тому довгу шию могли «виростити» саме вічно голодні мами. А поєдинки просто додали шиям самців товщини й ваги.
І нарешті, завдяки високому зросту жираф бачить усе, мов із вежі. Жирафи помічають хижаків здаля. Цим охоче користуються їхні сусіди по савані. Наприклад, зебри, що пасуться поруч із жирафами, рідше озираються на всі боки.





















Відповіді (0 )