Олексій Савін
166

Дикі собаки з різних куточків планети

Ми так звикли, що собака – найближча і відданіша людині істота, адже вона одомашнена не одне тисячоліття тому. Однак в різних куточках нашої планети ще залишилися дикі собаки. Вони зберегли звички своїх далеких предків, живуть в гармонії з природою і зовсім не потребують людину. Спостерігаючи за ними, можна уявити, як виглядали і поводилися собаки в доісторичний період, коли люди ще не приручили їх.

Собака Дінго

Це, мабуть, найвідоміша з диких порід. Довгий час цих тварин вважали аборигенними австралійськими, але, врешті-решт, з’ясувалося, дінго були завезені на континент 4-5 тисяч років переселенцями з Азії. За однією з версій учених, порода могла статися від індійського вовка або від в’єтнамської стародавньої собаки. Цю гіпотезу підтверджує і те, що дінго зустрічаються не тільки в Австралії, але і в інших куточках Південно-Східної Азії.

Дінго досі живуть в дикій природі, уподобавши лісові галявини, чагарники евкаліпта і навіть пустелі. Собаки вибирають порожні нори, печери, ніші під корінням дерев як дім. Зазвичай вони тримаються зграями по 5-6 особин і на полювання виходять переважно вночі.

Для Австралії дінго справжнє лихо, адже вони знищують місцевих рідкісних тварин (наприклад, кенгуру і інших сумчастих), а також нападають на домашню худобу.

Передбачається, що колись давно дінго були одомашнені, але потім потрапили в дику природу і розмножилися, іншими словами, повторно здичавіли. На жаль, одомашнити їх знову у місцевих жителів поки не виходить. А спроби схрестити їх зі звичайними породами тільки погіршують ситуацію. Такі помісі, з одного боку, не бояться людини, а з іншого – ще активніше й агресивніше нападають на стада. Зустрічаються поодинокі випадки приручення дінго людиною, проте така собака, як правило, віддана тільки господареві, інших людей сприймаючи як недругів. Крім того, пес може в будь-який момент повести себе непередбачувано.

До речі, в Австралії дінго охороняються законом, оскільки існує небезпека втратити породу в чистому вигляді в результаті розмиття генофонду. Вивозити їх з континенту не можна.

Африканська дика собака

Ці дивні собаки, яких також називають гієновиднимі, фактично єдиний вид роду lycaon (вовк). Найближчий родич – червоний вовк, хоча зовні представники цієї породи виглядають як гієни, за що і отримали свою назву.

Якщо раніше, до активного і агресивного впровадження людини в природу континенту, гієновидних собак можна було зустрінеь у багатьох степах і саванах Африки, то зараз їх, на жаль, залишилося зовсім мало. Тварини воліють території, не освоєні людиною, а знайти такі місця на континенті стає все складніше. Як і інші дикі породи, гієновидні собаки зазвичай живуть зграями. І якщо раніше такі зграї були численні і могли налічувати до ста тварин, то зараз це зазвичай 10-15 собак.

Гієновидні собаки, мабуть, самі дикі з усіх подібних порід. Вони намагаються триматися подалі від людей, полюючи на парнокопитних мешканцівїй африканських саван. Найголовніші вороги гіеновідних собак – це люди, які активно їх відстрілюють, а також гієни і леви.

Новогвінейська співаюча собака

Ці тварини – дуже близькі родичі дінго і, на думку вчених, цілком можуть бути їх предками. Породі близько шести тисяч років. Ці дикі тварини дуже спритні, можуть забиратися на скелі і низько розташовані гілки дерев, а свою назву порода отримала за те, що, крім гавкання, її представники можуть видавати дивні звуки, схожі на спів. Іноді в зграї збаки влаштовують справжній хор.

Співаючі собаки дрібніші, ніж дінго, і вони більш доброзичливі по відношенню до людини. Іноді вони селяться поблизу сіл і селищ і харчуються сміттєвими покидьками. Але все-таки в більшості своїй Новогвінейські собаки живуть відокремлено від людей в гірських новогвінейських лісах.

Деяких представників цієї породи можна зустріти в зоопарках. Зустрічаються також люди, які успішно намагаються їх одомашнити. У цьому випадку собака може бть цілком слухняною, але все одно вона буде залишатися дикою твариною, як, наприклад, приручені вовк або тигр.

Каролінська собака

Диких собак виявили в американському штаті Південна Кароліна відносно недавно – в 1970-х. Вченим невідомо, жили вони тут спочатку або ж вони були завезені в Америку і в якийсь момент здичавіли.

Про давність породи Каролінської собаки говорить те, що структура їх кісток нагадує структуру останків собак неоліту.

Живуть ці собаки зграями в дикій природі, дуже добре переносячи місцевий жаркий клімат, але відомі випадки утримання їх у неволі і успішного приручення.

0 комментариев