Добре бути дитиною – світ такий простий та зрозумілий, у ньому все легко. Наприклад, якщо накритися з головою ковдрою, то жодного монстра не дістане. А якщо сховатися за фіранку, то ніхто тебе не знайде. І діти дуже дивуються, коли відбувається протилежне. Як так, що за чаклунство таке?
Якщо й ховатися, то в коморі, там хоч їжа є, якщо що.
Спроба сховатися у виконанні чотирирічки
П’ятки все видали, адже вони були за крок від успіху!
Він був близьким до успіху!
Ні, так нечесно. Хоч би штору засмикнула, на вигляд.
Треба було ще килимком сховатись
Я не бачу, отже, і мене не бачать!
Дорослі дивляться зверху, тому її маленьку під стільцем не помітять
Частково діти роблять так, тому що дорослі їм підігрують. Мовляв, розводять руками і запитують у повітря «Ну, і куди вона поділася? Не видно нікого. А під стільцем? Ні, й тут нікого. Гаразд, піду далі». Як тут не повірити у свою невидимість?
Він знає, що за деревом можна сховатись, а деталі неважливі
