Помітила це ще минулої зими. Стояла собі на кухні, чекала, поки закипить чайник, і раптом подумала: а коли я востаннє відчиняла кватирку по-справжньому, щоб провітрити? Надворі мороз, вікна щільно зачинені, опалення сушить так, що вранці прокидаєшся з відчуттям, ніби дихала пилом усю ніч.
І знаєте, що мене тоді врятувало? Не зволожувач, не дорогий очисник повітря з фільтрами, які треба міняти кожні три місяці. А звичайнісінькі зелені вазони на підвіконні.
Тоді я й закопалася в цю тему по-справжньому. Виявилося, що ще наприкінці 80-х учені серйозно вивчали, як кімнатні рослини впливають на повітря в закритих приміщеннях. Результат був такий: деякі вазони справді вбирають частину шкідливих сполук — формальдегід, бензол та інші речовини, які виділяють меблі з ДСП, фарби, побутова хімія.
Чесно скажу одразу, щоб ви не плекали зайвих ілюзій: одна квітка на підвіконні не перетворить вашу квартиру на гірське повітря. Щоб ефект був помітним, рослин має бути багато, а провітрювання та звичайний очисник повітря для дому ніхто не скасовував.
Але як приємний і живий помічник — зелень працює. До того ж вона зволожує сухе повітря, заспокоює очі й просто радує душу. А це вже немало.
Тож давайте я розповім про шістку моїх улюбленців. Ці рослини й невибагливі, і красиві, і користь приносять.
Алое віра — той самий вазон із бабусиного підвіконня
У моєї мами алое стояло на кухні скільки я себе пам’ятаю. Тоді ми про жодне очищення повітря й не думали — просто зрізали листочок, коли хтось обпікався об плиту чи застуджувався. А виявляється, цей колючий товстунчик ще й вбирає частину шкідливих речовин із повітря.
Найцікавіше в алое — воно дихає інакше, ніж більшість рослин. Уночі, коли ми спимо, воно віддає кисень. Тому горщик із алое чудово почувається саме у спальні. Догляд простіший не буває: яскраве світло, рідкий полив (це сукулент, він радше потерпить від перелиття, ніж від посухи) — і все.
Якщо ви з тих, хто забуває поливати квіти, алое вам пробачить.
Фікус — велике зелене серце оселі
Фікус я раджу всім, хто хоче одну велику ефектну рослину, а не цілий ботанічний сад. Його широкі глянцеві листки наче самі собою наводять у кімнаті лад — простір одразу стає затишнішим, теплішим, живим.
Він невибагливий, але має одну примху: не любить, коли його смикають з місця на місце. Знайшли йому світлий куточок без протягів — і нехай стоїть. Листя час від часу варто протирати від пилу вологою ганчіркою, бо саме листям фікус і дихає. Я роблю це під настрій, разом із загальним прибиранням — заразом і рослині приємно, і мені спокійніше.
Плющ звичайний — зелений водоспад під стелею
Ось без плюща я тепер не уявляю своєї вітальні. Він спадає з полиці зеленою хвилею, і кімната одразу набуває того самого «журнального» вигляду, заради якого люди наймають дизайнерів. А насправді достатньо одного горщика.
Плющ непогано вбирає частину забруднювачів із повітря і добре почувається там, де не надто яскраво. Тіньовий куточок, який вам давно муляв очі, бо там нічого не росло? Плющ його полюбить.
Єдине — він любить вологе повітря, тож улітку або під час опалювального сезону час від часу влаштовуйте йому теплий душ або обприскування. І ще порада від мене: тримайте його подалі від цікавих котів і малечі, бо листя в нього не для жування.
Хлорофітум — рослина, яку неможливо вбити недоглядом
Якщо ви впевнені, що у вас «руки не для квітів», починайте саме з хлорофітума. Це найбільш всепрощаюча рослина з усіх, що я знаю. Забули полити? Вибачить. Поставили в темнуватий куток? Виживе. Перелили? Переживе й це.
А користі від нього багато: хлорофітум добре вбирає формальдегід — ту саму речовину, що тихенько випаровується з нових меблів, ламінату й свіжопофарбованих стін. Тому я раджу його тим, хто щойно зробив ремонт. І окремий бонус: хлорофітум сам вирощує собі «діток» — маленькі кущики на довгих вусах.
Відрізали, посадили в склянку з водою — і за два тижні маєте нову рослину. Я так роздарувала хлорофітуми мало не всім сусідкам.
Сансев’єрія — невтомний нічний трудівник
Цю рослину в народі звуть «щучим хвостом», і характер у неї такий самий незламний. Вона витримає все: спеку, прохолоду, тиждень без поливу, темний коридор. Це рослина для тих, хто багато працює, часто буває у відрядженнях або просто не хоче морочитися з примхливими квітами.
Як і алое, сансев’єрія виділяє кисень уночі — тому її теж сміливо ставте у спальні. Вона стоятиме струнка й горда роками, майже не вимагаючи уваги. Поливати її треба зовсім потроху і тільки тоді, коли земля повністю висохне.
Найчастіша помилка з нею — це любов, від якої її заливають. Менше турботи — щасливіша рослина.
Спатифілум — ніжне «жіноче щастя»
Спатифілум, або «жіноче щастя», як його лагідно називають наші жінки, — це моя слабкість. Темні листки, а серед них раз по раз з’являються білі ніжні квіти, схожі на маленькі вітрильця. Краса, від якої тепло на серці.
Окрім декоративності, він непогано вбирає частину хімічних сполук із повітря і добре зволожує його — у нього висока «транспірація», тобто він активно випаровує вологу. Узимку, коли батареї сушать усе живе, це справжній порятунок для шкіри й дихання.
Спатифілум любить вологий ґрунт і тінисте місце, а коли йому захочеться пити, він чесно про це повідомить — листя опускається, наче втомлене. Полили — і за годину рослина знову бадьора. Дуже зручний характер, як на мене.
Як отримати від зелені максимум
За роки я вивела для себе кілька простих правил.
По-перше, не покладайтеся лише на рослини. Найкраще, найдешевше й найдієвіше очищення повітря — це звичайна кватирка. Провітрюйте оселю щодня, навіть узимку, хоч на десять хвилин.
По-друге, протирайте листя від пилу — заросле пилом листя дихає погано і виглядає сумно.
По-третє, не ставте всі горщики в один кут: нехай зелень буде в кожній кімнаті, особливо там, де нові меблі чи свіжий ремонт.
І найголовніше, що я зрозуміла за цей час: справа навіть не в формулах і відсотках. Коли в домі живе зелень, сам простір стає іншим. Дихається легше, око відпочиває, настрій лагіднішає.
Вазон на підвіконні — це маленька турбота про себе, яка щодня тихо дякує тобі свіжим листком. І заради цього відчуття варто завести хоча б один.
Джерело
Відповіді (0 )