Чесно кажучи, відпочивати я б із задоволенням їздив на море. Я не великий фанат дачної життя, грядок з гноєм та інших принадів сільського проведення часу. Але я великий поціновувач тиші, усамітнення та спокою, як і моя дружина. Тому ми й захопились ідеєю дачі: окремий будинок, нікого не турбуємо і нас ніхто не зачіпає. У нашій уяві все було саме так.
Ми думали, що далеко від шумних автомагістралей та смітливого міста зможемо набратися сил. Як би не так! Сільський уклад укоренився у головах наших сусідів. Вони готові жити спільнотою і всіх у радіусі зору теж вважають своєю власністю. І як це ми забор поставимо? На паркан ніхто згоди не давав, а без домовленості – тільки за законом, низенький та світлий. Щоб навіть тіні не відкидав. Ось є сітка-рабиця натягнута, хай і буде. У мене тут ягода росте, – пояснивши сусід.
– Та я ж за свій рахунок поставлю! – А за чий рахунок я буду полуницю купувати? І взагалі, чого ви відгороджуєтесь? Чим ви там таким займаєтесь, – сміявся він, – може, засмагаєте без купальників?
При цьому сам же сусід скаржився, що мої посадки проникають через рабицю на його ділянку. Я теж засадив контур ділянки ягодою, правда, вибравши вищий кущ: малину, обліпиху, щоб хоч якось закритися від цікавих поглядів. Запропонував паркан – і сусід відмовився. А дружину вже дістали недопалки, шматки утеплювача та інша нісенітниця, що летіла з його боку. А я злився, що сітка ніяк не заважає їм збирати нашу малину.
За законом? За законом глухий забор не може бути вищим ¾ метра. І що мені ці 75 см? А якщо забор не глухий, то півтора метри. Якщо вище – то за погодженням.
Люди викручуються, збільшуючи висоту сітки і запускаючи по ній якийсь плющ чи дикий виноград. І суд захищатиме права сусіда на сонце.
Мені не подобається ця ідея з в’юнкими рослинами. По-перше, вони займають кореневою системою багато корисного місця, поводяться як агресивні бур’яни. Не уникнути зварок із сусідами, якщо всі ці витки рослини полізуть на чужу ділянку. По-друге, можуть з’явитися ті самі скарги на затінення. Ну і по-третє, це зайві турботи: поливати, підгодовувати, обробляти від шкідників. А на ділянці й без огорожі турбот вистачає.
Що ж, я пішов іншим шляхом, але довелося пожертвувати частиною землі. Тому сітку-рабицю залишивши на місці, а за метр від неї встановивши забор, який хотів: високий і глухий. І в ньому передбачивши таку ж глуху хвіртку, щоб виходити та перевіряти стан сітки. А цей метр землі вже можна засадити хоч картоплею, хоч зберігати там мотлох, це моя територія.
А новий забор вважається окремою спорудою на ділянці, до нього питань бути не може, жодний суд не заперечить. І претензії сусіда до затінення чи вентиляції стають безпідставними. Хоче – хай судитись чи жалітися.
Звісно, мені дуже пощастило з розмірами ділянки, що я можу пожертвувати землею і відступити на метр, щоб захиститись від цікавих сусідських поглядів. Якби у мене був маленький дворик, довелося б, звичайно, відмовитися від такого рішення.
Відповіді (0 )