Кожної осені, щойно вересень стукає у двері, я беру пакетик насіння і розсипаю його по грядках із полуницею, просто поверх кущів. Можливо, хтось здивується: навіщо це робити, якщо з полуницею і так все гаразд? Але насправді все не так просто. Ягода завжди була непоганою, але коли я вперше спробував цей метод, результат перевершив усі очікування. Ягоди стали більшими і соковитішими, ніби сама природа вирішила допомогти.
Тепер кожного року в ту саму годину я виходжу на грядки, беру пакет із насінням і тщательно розсипаю його біля шкірного куща, щоб усе зробити правильно. Це «чарівництво» насправді є звичайними сидератами. Але важливо знати, які сидерати використовувати. Читайте далі, і я розповім про всі тонкощі.
Я часто ділюсь цим методом з іншими, але не всі вірять у його ефективність. «Та що можуть дати ті сидерати? Це ж просто трава», – кажуть вони. Але я відповім так: це не просто трава, а потужний спосіб збагачення ґрунту, завдяки якому ваша полуниця стане такою, що купувати її на ринку більше не схочеться. Свої ягоди завжди кращі.
Як це працює?
Найголовніше у вирощуванні полуниці – це стан ґрунту. Від нього залежить, наскільки великими та смачними будуть ягоди, і наскільки добре почуватимуться кущі. З часом, якщо землю не підживлювати, вона збіднюється, як стара тканина, що втрачає свої властивості. Саме тут на допомогу приходять сидерати, вони як новий утеплювач для ґрунту, що повертає йому всі необхідні поживні речовини.
Сидерати – це рослини, які спеціально висівають для покращення складу землі. Їхні корені проникають глибоко, добуваючи поживні речовини, а після відмирання рослини стають природним удобренням.
Моя улюблена суміш:
Я віддаю перевагу білій гірчиці. Це справжній скарб для городника: швидко росте, пригнічує бур’яни, а її коріння добре розпушує ґрунт. Коли гірчиця відмирає, вона перетворюється на органічне удобрення. Я беру пригорщу насіння на кожен квадратний метр грядки – цього цілком достатньо. Гірчиця швидко укорінюється, і до весни її вже не видно, натомість земля наповнена корисними речовинами.
Іноді додаю до суміші фацелію. Вона не лише покращує ґрунт, а й приваблює корисних насекомих, що допомагає боротися з хворобами рослин. А ще іноді використовую овес. Так, найзвичайніший овес! Він проникає глибоко в землю, витягаючи звідти корисні речовини, які згодом стають доступними для полуниці. Овес також чудово розпушує ґрунт.
Що робити із сидератами?
Осенью, після посіву сидератів, нічого особливого робити не потрібно. Вони будуть рости до перших морозів, які їх приглушатимуть. Листя і стебла будуть перегнивати, і навесні ґрунт уже буде готовий для полуниці – добрив та пухкий. Ніякого копання, розпушування чи внесення додаткових добрив – природа сама про все підбає.
Навесні залишається тільки спостерігати, як полуниця починає набирати силу, ягоди стають соковитими, а листя – зеленим та здоровим. Урожай буде рясним, і жодних дрібних чи сухих ягід.
Чому саме осенью?
Багато хто запитує: «Чому ви сієте сидерати осенью? Адже можна і навесні!» Справа в тому, що осенью земля ще тепла, і сидерати усвідомлюють прорости до настання холодів і розпочати свою роботу. А до весни грунт вже буде підготовлений, і вам не доведеться витрачати годину на підживлення під час найгарячішого періоду.
Звичайно, можна вирощувати полуницю і без сидератів, але з часом ви помітите, що ягоди стають дрібнішими, кущі слабшими, а врожай – менш рясним. Це відбувається через виснаження ґрунту. Якщо не повертати поживні речовини назад у землю, полуниця просто не зможе повноцінно рости.
Таким чином, сидерати – це турбота про майбутній урожай. І так щороку: у вересні-жовтні я розсипаю насіння по грядках із полуницею і завжди тішуся гарним урожаєм. Хочете досягти такого ж результату – спробуйте самі. Потрібно лише трохи гірчиці, фацелії чи вівса!