Я переконалася з власного досвіду: якщо на грядках росли помідори, то після збору врожаю земля залишається виснаженою — вони витягують з ґрунту майже всі поживні речовини. Щоб відновити баланс, діяти потрібно відразу. У цьому мені завжди допомагають сидерати. Найчастіше я висіваю зерна гірчиці, іноді додаю до неї овес чи фацелію. Гірчиця сходить напрочуд швидко й одразу починає працювати на користь землі.
До зими ділянку з гірчицею я перекопую, перемішуючи молоді рослини з ґрунтом. За холодний сезон вони перегнивають і стають природним добривом. Але дуже важливо не допустити, щоб гірчиця зацвіла й дала насіння, інакше вона перетвориться на справжній бур’ян. Її довгі корені розпушують землю, роблячи її більш легкою та повітряною.
Широке листя гірчиці захищає ґрунт від ерозії, яка часто виникає через вітри й зливи. Крім того, під час розкладання вона збагачує землю органічними речовинами. Є ще одна важлива перевага — гірчиця виділяє особливі сполуки, що допомагають боротися з хвороботворними мікроорганізмами та шкідниками. Тому, висіявши її після помідорів, я зменшую ризик хвороб наступного року.
Гірчиця також здатна «прибрати» надлишок азоту та інших речовин, запобігаючи накопиченню солей. Завдяки цьому ґрунт стає справді родючим і збалансованим.
Я впевнена: підвищити якість землі без хімічних добрив цілком реально. Звичайна гірчиця — природний помічник, від якого залежить і врожайність, і здоров’я мого городу.
Відповіді (0 )