В холодну й засніжену пору року мені завжди хочеться більше тепла й вітамінів. Тому я вирішила створити свій маленький зимовий оазис — мінісад із помідорами чері прямо на підвіконні. Ці крихітні плоди не лише тішать яскравим смаком, а й додають кухні затишку та кольору. Декілька горщиків із червоними гронками перетворюють навіть звичайне вікно на справжню прикрасу.
З досвіду скажу: для домашнього вирощування найкраще підходять такі сорти, як середньоранній “Флорида Петіт”, компактна “Червона шапочка”, швидкоростучий “Мікрон НК”, “Балконне диво”, ароматна “Журавлина в цукрі” та середньостиглий “Піноккіо”. Всі вони чудово почуваються в кімнатних умовах.
Мій підвіконний город я облаштувала на теплому, сухому місці з добрим доступом до свіжого повітря. Основне правило — достатнє освітлення. Тому вазони стоять на південному вікні, де світловий день триває щонайменше 8–12 годин. У похмурі дні я використовую лампу для досвітки, і рослини віддячують мені рясним цвітінням.
Окремо хочу відзначити гібридні сорти — вони не лише щедрі на врожай, а й стійкі до більшості захворювань. Мені особливо подобаються “Бонсай мікро”, “Жовта перлина” та “Балконний червоний”. Якщо на пакетику стоїть позначка “F1”, знайте — це гібрид, а значить, надійний вибір.
Посів починаю з невеликих пластикових стаканчиків, у кожен кладу по два насінини. Не замочую їх — просто висіваю у вологий, злегка прогрітий ґрунт, заглиблюючи на два сантиметри. Накриваю склом або плівкою, а далі все просто:
- щодня протягом перших п’яти днів провітрюю на 15 хвилин;
- поливаю помірно, аби земля залишалась вологою, але не мокрою;
- після появи сходів знімаю плівку;
- коли паростки досягають 5–6 см, залишаю найміцніший.
Коли сіянці підростають, пересаджую їх у горщики об’ємом не менше 4 літрів. Чим більше місця для коренів, тим сильнішими виростають кущики. Перед посадкою обробляю ємності антисептиком, роблю дренаж із керамзиту або битої цегли, потім додаю суміш із чорнозему, торфу й піску (у співвідношенні 3–4 до 1).
У ґрунт я завжди підмішую трохи перегною, дернової землі та деревного попелу. Якщо беру землю з городу, обов’язково знезаражую її окропом або слабким розчином марганцівки — це дрібниця, але рятує від шкідників.
Високорослим сортам ставлю опори, а раз на два тижні підживлюю органічними добривами: на два літри води додаю столову ложку поживного розчину. Взимку мої помідори ростуть на кухні, а з середини травня я переносю їх на балкон, де вони насолоджуються сонцем і свіжим повітрям.
Таке мініатюрне городництво приносить мені справжнє задоволення. Кожна гілочка, кожен червоний плід нагадує, що навіть у найстуденішу пору можна виростити шматочок літа — своїми руками.
Відповіді (0 )