Не був на дачі дві тижні, а сусідка за цю годину поставила на моїй ділянці парник

Маю невеликий шматок землі за містом, який я використовую виключно для відпочинку. Жодних овочів там не вирощую, бо не хочу витрачати сили та годину на догляд за грядками. Натомість облаштувавши мангал для шашликів і поставивши альтанку, щоб сховатися від дощу та проводити приємні вечори з друзями. У планах — звести баню та встановити забор навколо території.

Час від часу приїжджаю на ділянку, щоб насолодитися смачним чаєм та забути про міську метушку. Сусіди загалом спокійні й не створюють проблем. Але одна сусідка, Ірина Петрівна, постійно дивувалася, як це я мешкаю без грядок. Її ділянка напроти була густо засаджена розсадою та квітами, якими вона займалася від ранку до вечора.

Через відсутність забору, Ірина Петрівна іноді заходила на мій двір без запрошення, що мене дратувало. Бувало, приїду на ділянку, а вона вже там щось розглядає.

— Ірино Петрівно, щось сталося? – Живлю. — Та ні, просто думаю, де у вас можна посадити лук. Місця ж багато, а ви нічого не вирощуєте. Можна, я щось посію? Ви ж не проти?

Я розгубився, не хотів ображати сусідку, тому відповів: — Можете одну грядку посадити.

Згодом пошкодував про це. Півдня вона копалася на моїй ділянці, і мені стало неудобно через її постійну присутність. Ще й переживавши, що тепер Ірина Петрівна приходитиме постійно.

Коли я пішов у відпустку і поїхав на море, про цю дрібницю забув. Повернувшись, першим ділом поїхав на дачу і був приголомшений: замість однієї грядки там стояли парник і ще кілька рядів із огірками та помідорами.

Харчувати у сусідів не було сенсу, я й так знав, чия це справа. Це переповнило чашу мого терпіння, і того ж дня я з другом поїхав до магазину, щоби поставити забор. Тепер Ірина Петрівна більше не зможе вільно ходити моїм подвір’ям.

Наступних вихідних вона підійшла і запитала: — А нащо ви паркан поставили? Як я тепер до розсади потраплю? Ви ж самі не будете за нею доглядати?

Я вважав це нахабством. Того ж вечора розібравши парник і перекинувши матеріали через паркан. Відтоді Ірина Петрівна зі мною не вітається.

А як ви гадаєте, чи правильно я вчинив?