Не був на дачі дві тижні, а сусідка за цю годину поставила на моїй ділянці парник

1 min


154

Маю невеликий шматок землі за містом, який я використовую виключно для відпочинку. Жодних овочів там не вирощую, бо не хочу витрачати сили та годину на догляд за грядками. Натомість облаштувавши мангал для шашликів і поставивши альтанку, щоб сховатися від дощу та проводити приємні вечори з друзями. У планах — звести баню та встановити забор навколо території.

Час від часу приїжджаю на ділянку, щоб насолодитися смачним чаєм та забути про міську метушку. Сусіди загалом спокійні й не створюють проблем. Але одна сусідка, Ірина Петрівна, постійно дивувалася, як це я мешкаю без грядок. Її ділянка напроти була густо засаджена розсадою та квітами, якими вона займалася від ранку до вечора.

Не був на дачі дві тижні, а сусідка за цю годину поставила на моїй ділянці парник 6Не був на дачі дві тижні, а сусідка за цю годину поставила на моїй ділянці парник 7

Через відсутність забору, Ірина Петрівна іноді заходила на мій двір без запрошення, що мене дратувало. Бувало, приїду на ділянку, а вона вже там щось розглядає.

— Ірино Петрівно, щось сталося? – Живлю. — Та ні, просто думаю, де у вас можна посадити лук. Місця ж багато, а ви нічого не вирощуєте. Можна, я щось посію? Ви ж не проти?

Я розгубився, не хотів ображати сусідку, тому відповів: — Можете одну грядку посадити.

Згодом пошкодував про це. Півдня вона копалася на моїй ділянці, і мені стало неудобно через її постійну присутність. Ще й переживавши, що тепер Ірина Петрівна приходитиме постійно.

Коли я пішов у відпустку і поїхав на море, про цю дрібницю забув. Повернувшись, першим ділом поїхав на дачу і був приголомшений: замість однієї грядки там стояли парник і ще кілька рядів із огірками та помідорами.

Харчувати у сусідів не було сенсу, я й так знав, чия це справа. Це переповнило чашу мого терпіння, і того ж дня я з другом поїхав до магазину, щоби поставити забор. Тепер Ірина Петрівна більше не зможе вільно ходити моїм подвір’ям.

Наступних вихідних вона підійшла і запитала: — А нащо ви паркан поставили? Як я тепер до розсади потраплю? Ви ж самі не будете за нею доглядати?

Я вважав це нахабством. Того ж вечора розібравши парник і перекинувши матеріали через паркан. Відтоді Ірина Петрівна зі мною не вітається.

А як ви гадаєте, чи правильно я вчинив?


Сподобалось? Поділіться з друзями!

154

Pin It on Pinterest