Життя Світлани змінилося назавжди після одруження її молодшого сина Єгора. Старші діти вже давно залишили село, а Єгор завжди був поруч, обіцяючи матері, що ніколи її не покине, і дотримавшись свого слова. Світлана розуміла, що старші довго не затримаються в селіщі – донька прагнула життя у великому місті, а син мріяв про закордон. Єгор же завжди був її хлопчиком.
Після смерті чоловіка він пообіцяв:
— Мамосю, я тобі ніколи не покину, завжди буду з тобою жити.
Єгор виконав свою обіцянку, навіть коли навчався у місті – майже кожні вихідні приїжджав додому. Тому і дружину шукав таку, яка погодиться жити у селі. Побудував будинок, хоч на іншій вулиці, і кликав матір переїхати до них, але Світлана відмовилася – навіщо в домі дві пані?
Його наречену звали Катя. Вони разом навчалися. Весілля було масштабним і веселим, зібралися всі рідні та знайомі. Світлані наречена нравилась – гарна дівчина, хоч і норовлива, але Єгору саме така і потрібна. Щоправда, Катя не вміла по дому нічого робити, але Світлана не переживала – навчити.
Перший конфлікт стався за тиждень, коли Світлана прийшла допомогти зварити суп – Єгору без супу ніяк не можна, у нього живіт з детства слабкий. Катя накричала на неї, сказавши, що у тієї брудні руки, а вона ними хліб торкається. Сваритися Світлана не стала, пішла мовчки. Увечері Єгор попросивши її більше не приходити, коли її немає, бо Катя сильно нервує.
— Не ображайся, мамо, Катя просто вагітна, і хвилюється, — пояснив він.
Світлана не стала ображатися. Онуки – це добре, вони заповнюють порожню в серці. Зустрічати породіллю приїхало багато людей. Світлана зауважила, що не варто пускати стільки людей до немовляти, але Катя назвала її забобонною і виразно подивилась на Єгора. Він попросив матір не вигадувати лишнього і краще за всіх пригостити чаєм. Світлана все зробила, нагодувала і помилила посуд, а сама поглядала на онучку, таку маленьку та гарну.
— Чи можна потримати? – Запитала вона.
— Тільки руки помийте, – відповіла Катя, незважаючи на те, що Світлана щойно мила посуд.
Внучку вона все ж таки потримала. Катя з часом дозволила Світлані приходити, коли Єгор на роботі, бо сама не спіткала з домашніми справами. Невістка часто вколювала її словами і майже не давала тримати внучку, але Світлана звикла. Єдине, що добряче її зачепило, це ті, що Катя не взяла розовий комбінезон для онуки.
Дівчинку назвали Анею, і Єгор обіцяв, що наступну доньку назватиме на честь Світлани. Світлана мала сумніви щодо цього, але невдовзі помилилася. Коли Ані виповнився рік, Катя та Єгор оголошували, що чекають ще одного дитину, і народився Вася.
Світлана сильно прив’язалася до онука. Після важких інших пологів Катя дозволила Світлані більше допомагати. Катя постійно жалкувалася на головний біль і гавкала Світлану за пироги, але та перестала їх пекти, бо Єгор так любив їх.
Третім народився маленький Іванко, блідий та слабкий. Світлана чекала, що Катя знову ляже на півроку, але вона знову помилилася – невістка почала виходжувати сина із завзяттям, якого Світлана ніколи не бачила. Катя навчилася готувати, робити масаж та підтримувати чистоту.
У Вані виявили рідкісну хворобу, але Світлана думала, що це не так страшно. Катя сильно любила свого молодшого сина і не помічала нічого навколо. Світлана першою дізналася про зраду Єгора із продавчинею Ірою і намагалася захистити невістку.
Одного дня діти самі прийшли додому і Світлана не зрозуміла, чому Катя їх не зустріла. Виявилось, що Катя плакала через зраду Єгора. Світлана покарала невістці привести до ладу, і разом вони пішли до магазину. Іра підвела голову і схвально глянула на суперницю.
— Іро, нам масло вершкове потрібне, є в тобі? Тільки якісне, наш Єгор пиріг так любить із сиром, Катя дуже смачно готує. І сир нам свіженького дай, і конфет дорогих. – Катя їх любити, а син на улюблену дружину грошей не шкодує. У нього зарплата саме сьогодні, сказавши, можемо ні в чому собі не відмовляти.
Вони гордо пішли, а після обіду і справді приготували разом смачний пиріг, але Єгору не залишили жодного шматочка. Він, мабуть, уже отримавши донос від коханки, почав заглядати під рушник, де були одні дрібниці.
Увечері Світлана повідомила Єгору, що Катя виходитиме на роботу. Він розгубився, але мати наполягала, що впоратися з Ванею.
— То я на що? Невже не впораюся з Ванечкою? Ти це, гроші давай, треба Катьці одягу пристойного купити, зачіску нову зробити. Давай-давай, чого вставши?
Єгор не посмів ослухатися матері – дістав гаманець, винявши одну купюру, другу, третю… Поки весь його гаманець Світлана не спорожнила, не заспокоїлася.
Світлана порадила невістці не влаштовувати скандалів і робити вигляд, що нічого не знає. Вона нахвалювала сина Катю, і за три місяці Єгор почав обходити магазин стороною. Катя стала світитися від щастя, а Ваня більше години проводив зі Світланою.
Напередодні Великодня Катя радісно повідомила, що знову чекає дитину.
— От, буде в нас тепер і Світланка, — сказала Катя і усміхнулася. – А де той комбінезон розовий, який Ані не підійшов? Я думаю, він якраз знадобиться, мені ж якраз осенью народжувати.
Світлана розпливлася в усмішці, обійняла невістку і сказала:
— Так лежить він, куди подінеться! І пінетки, і шапочка…
І обидві жінки зітхнули з полегшенням. Було добре та спокійно. І стільки всього прекрасного впереду… Счастя сім’ї було спасено.
А які у вас стосунки зі свекрухою? Чи були зварювання? А може ви сама свекруха? Тоді поділитися своїм досвідом та мудрими порадами.