Вдови

Жорсткий фільм про жінок, які роблять пограбування.

Оригінальна назва: Widows.
Режисер: Стів Маккуїн.
В ролях: Віола Девіс, Мішель Родрігес, Елізабет Дебікі.

Четверо злочинців планують здійснити пограбування. Вони успішно крадуть 2 мільйони доларів, але потім їх фургон вибухає. Все це відбувається в перші хвилини фільму, а далі кримінальний авторитет починає шантажувати вдову одного із загиблих, вимагаючи повернути гроші. Вона збирає дружин інших грабіжників і організовує нову справу, щоб розрахуватися з боргами.

Володар премії «Оскар» Стів Маккуїн, схоже, вирішив умістити в один фільм максимум відомих тем і акторів. Картина заснована на серіалі вісімдесятих років, причому для повнометражної версії сюжет переробила Гілліан Флінн – автор «зниклі» і «Гострих предметів». В акторському складі ж суцільно зірки – чималу частину трейлера займає тільки перерахування їх імен і регалій. Але це зовсім не схоже на жіночий ремейк «Одинадцяти друзів Оушена». Тут немає місця гротеску і гумору. «Вдови» – похмурий фільм про виживання в суворих умовах сучасного світу.

На жаль, режисер вирішив разом розповісти практично про всі злободенні теми: від фемінізму та расизму до продажності політиків. І до того ж спробував вмістити це в зв’язний сюжет історії пограбування. В результаті зайва соціальність іноді заважає екшену. Але зйомки і гра акторів рятують практично у всіх ситуаціях, так що «Вдови» напевно сподобаються любителям жорсткого кіно.

Ральф проти інтернету

Продовження знаменитого мультфільму рівно з тієї ж атмосферою і безліччю відсилань.

Оригінальна назва: Ralph Breaks the Internet.
Режисери: Філ Джонстон, Річ Мур.

Персонаж комп’ютерної гри Ральф і його подружка Ванілопа відправляються в інтернет. Вся справа в тому, що Ванілопа зламала деталь від свого ігрового автомата і, щоб його не закрили, терміново потрібно купити нову. Благо тепер всі ігрові автомати підключені до глобальної мережі. В інтернеті герої зустрічають безліч персонажів мультфільмів і комп’ютерних ігор і постійно потрапляють в безглузді ситуації.

Схоже, задумуючи продовження відомого мультфільму, автори вирішили взяти за основу картину Стівена Спілберга «Першому гравцеві приготуватися». І в підсумку замість цілісного сюжету новий «Ральф» виявився просто збіркою відсилань до поп-культури, а всі основні дії близько повторюють оригінал, і його можна описати буквально одним реченням: герої потрапляють не туди і відчувають себе незатишно. Іноді творці намагаються жартувати на актуальні теми і обігравати загальну залежність від Мережі, перегляди YouTube, покупки на eBay і інші будні сучасного життя. Але дуже швидко забувають про це, знову відволікаючись на чергові відсилання до якогось витвору Disney.

Однак всі ці недоліки легко не помітити, якщо не ставитися до мультфільму занадто серйозно. Його не варто дивитися уважно заради сюжету і вже тим більше обмірковувати. Тут потрібно насолоджуватися безліччю рефренів, шукати пасхалка і сміятися над жартами про диснеївських принцес і героїв Marvel.

Апгрейд

Технократичний бойовик, в чомусь схожий з «Веном».

Оригінальна назва: Upgrade.
Режисер: Лі Уоннелл.
У ролях: Логан Маршалл-Грін, Мелані Валльехо, Стів Данієлс.

У світі майбутнього, де гаджети і штучний інтелект давно стали буденністю, живе автомеханік-ретроград Грей. Після аварії і нападу бандитів його дівчина гине, а сам він виявляється паралізований. І його єдиний шанс знову стати повноцінною людиною – чіп з штучним інтелектом «Стем». Він не просто знову ставить Грея на ноги, але і робить його швидшим і сильнішим. Герой вирішує помститися вбивцям коханої.

У світовому прокаті цей фільм з’явився ще на початку літа, але найбільше про нього заговорили після виходу «Венома» з Томом Гарді. Дійсно, сюжети картин дуже схожі і навіть портретна схожість головних героїв кидається в очі. Тільки «Апгрейд» при всій дешевизні знятий набагато дотепніше і динамічніше. Особливо радує постановка бійок з незвичайна операторська робота і неоднозначна мораль.

Фільм не обов’язково дивитися на великому екрані: скромний бюджет не дозволив авторам зробити круті спецефекти. Але оцінити його в кіно дійсно варто: зйомки, сюжет і несподівані твісти зачеплять усіх любителів фантастичних бойовиків.

Дружиина

Хороша драма з Гленн Клоуз в головній ролі.

Оригінальна назва: The Wife.
Режисер: Бйорн Рунге.
У ролях: Гленн Клоуз, Джонатан Прайс, Крістіан Слейтер.

40 років Джоан Кастлман підтримувала свого чоловіка Джо. І тепер його знають всі як талановитого письменника, а вона залишається лише дружиною, яку майже ніхто не помічає. Але, коли Джо збираються вручити Нобелівську премію, Джоан вирішує розкрити таємниці творчості свого чоловіка.

Напевно, фільм з промовистою назвою «Дружина» можна було б звинуватити в надмірній пропаганді фемінізму і черговому обіграванні історії «за кожним успішним чоловіком стоїть жінка». Але насправді він в першу чергу про двох близьких людей, і будь-які конфлікти і трагедії тут часто перемежовуються комічними моментами сімейного життя в дусі Вуді Аллена. І це чудово працює завдяки акторам, виконуючим головні ролі.

У «Дружині» навряд чи можна знайти якісь принципово нові ідеї і повороти сюжету, та й мораль іноді подається надто вже прямо. Але картина, де чудово зіграли Гленн Клоуз і Джонатан Прайс, та ще й Крістіан Слейтер в ролі пронозливого журналіста, безумовно, заслуговує на увагу.

Нація вбивць

Молодіжний трилер, що переходить в кривавий бойовик, для шанувальників «Судно ночі».

Оригінальна назва: Assassination Nation.
Режисер: Сем Левінсон.
В ролях: Одеса Янг, Харі Неф, Сьюкі Уотерхаус.

Чотири школярки живуть в містечку Салем і присвячують свій час самим стереотипним заняттям: пліткам, Селфі, танцям, та іншому. Але після того, як невідомий хакер зливає в Мережу компромат мало не на всіх жителів, одна з них виявляється головною підозрюваною, а всі навколишні хочуть влаштувати над нею криваву розправу. І тут вже подружкам залишається тільки стріляти на випередження.

Перша і головна проблема цього фільму в тому, що весь жорсткий екшен, показаний в трейлері, відбувається тільки в самому фіналі. А початок виглядає як молодіжна драма зі стандартним набором тем: цькування в інтернеті, засудження сексуальності, расизм і багато іншого. Кожна з цих частин непогана сама по собі, але ось стикуються вони не дуже добре: для тих, кого привабила реклама, дія здасться занадто затягнутою, а люди, що проникли актуальними темами, можуть не оцінити криваву розв’язку. Вона здається занадто іграшковою для дуже серйозного змісту.

Якщо говорити про тотальне насильство в злободенному сюжеті, то все-таки еталонні картини на кшталт другої частини «Судно ночі» авторам наздогнати не вдалося. Але тут і сама ідея набагато простіше: режисер без прикрас вивалює на глядача всю жорстокість суспільства і стадні інстинкти. Можливо, багатьом картина здасться одноразовою, але подивитися її варто. Як мінімум для того, щоб згадати про власні недоліки і таємниці.

Підкидання

Слабка спроба розповісти про корупцію і жорстокість.

Режисер: Іван І. Твердовський.
У ролях: Денис Власенко, Анна Слю, Данило Стєклов.

Колись мати підкинула Дениса в дитячий будинок. Він росте серед таких же покинутих дітей, але має одну особливість: через рідкісне захворювання зовсім не відчуває болю. Через роки мати вирішує забрати свого сина і швидко знаходить йому заняття: він повинен кидатися під дорогі машини, а поліція потім розводить їх власників на чималі гроші.

Режисер Іван І. Твердовський продовжує свої спроби говорити про буденні теми жорсткою мовою. Але якщо в його попередній роботі «Екологія» в звичайний сюжет була додана порція фантасмагорії, що зробила картину незвичайною, то тепер він схиляється до гротескної прямолінійності. Так, цей фільм яскраво викриває корупцію серед представників влади, але все ж історія подана надто в прямолінійно: тут перевертні в погонах в буквальному сенсі кричать про те, що вони крадуть гроші.

На жаль, ці теми не залишили в «підкиданні» місця для хоч якоїсь витонченості і людських емоцій. Фільм варто подивитися лише тим, хто в черговий раз хоче згадати про продажність поліції і судів і жорстокості деяких батьків. Але в цьому випадку простіше включити новини по телевізору.

Схиблений на часі

Фільм для тих, хто не бачив «Вічного сяйва чистого розуму».

Оригінальна назва: Time Freak.
Режисер: Ендрю Боулер.
В ролях: Аса Баттерфілд, Софі Тернер, Скайлер Джізондо.

Посварившись зі своєю дівчиною, головний герой Стіллман вирішує все виправити. Він складає докладний графік їх відносин, виділяє всі важливі моменти, а потім винаходить машину часу. Стіллман переміщається в минуле і намагається акуратно виправити всі свої помилки, але в підсумку змінює всю історію спілкування з коханою.

У цього фільмі багато проблем, які змушують сумніватися, чи варто його взагалі дивитися, а тим більше радити комусь. Начебто історія подається як романтична комедія, та й зав’язка досить проста і приємна. Але, по-перше, актори тут постійно недограють і часто в емоційних сценах герої здаються просто картонними. По-друге, Стіллман весь час веде себе егоїстично, перетворюючи романтику в історію токсичних відносин. Ну а по-третє, і це головне, є прекрасний фільм «Вічне сяйво чистого розуму» з Джимом Керрі. У ньому майже та ж історія подана набагато цікавіше і емоційніше. Краще переглянути її.

Бути Астрід Ліндгрен

Біографія знаменитої письменниці для всіх, хто читав її книги.

Оригінальна назва: Unga Astrid.
Режисер: Пернілла Фішер Крістенсен.
В ролях: Альба Аугуст, Тріне Дюрхольм, Бйорн Густафссон.

Історія життя знаменитої дитячої письменниці Астрід Ліндгрен. Сюжет фільму розповідає про її юність, перших відносинах і зраду коханої людини, а також про вимушене розставання з дитиною. Багато з цих переживань в результаті і зробили Ліндгрен тією самої казкаркою, яку полюбили діти всього світу.

Все-таки назву варто було б перевести більш точно – «Стати Астрід», тому що картина розповідає саме про становлення і перетворення чарівною нескладною дівчиною в відому всім особистість. Але, схоже, росіяни прокатники вирішили знову зіграти на знайомих співзвуччях. Однак це дрібниці, адже фільм вийшов просто чудовим. Альба Аугуст в головній ролі чимось нагадує Пеппі Довгапанчоха і приваблює своєю жвавістю. Починаючи зі сцени танцю, цією героїнею просто неможливо не перейнятися. А непроста історія її життя зачепить буквально будь-кого.

Казки Астрід Ліндгрен в дитинстві читали практично всі, але тепер обов’язково потрібно дізнатися, як вони народжувалися в голові письменниці.

Я – мільярдер

Італійська соціальна комедія з натяками на Берлусконі.

Оригінальна назва: Io sono Tempesta.
Режисер: Даніеле Лукетті.
У ролях: Марко Джалліні, Еліо Джерман, Елеонора Данко.

Мільярдер Нума Темпеста живе у власному готелі, будує цілі міста в країнах третього світу і може купити буквально все, що захоче. Але одного разу його ловлять на великих махінаціях з податками. За вироком суду він повинен відпрацювати рік, допомагаючи бідним у соціальному центрі. І це покарання в корені міняє світогляд олігарха.

У цьому фільмі явно відчувається відсилання до історії Сильвіо Берлусконі. Ім’я цього політика до цих пір на слуху в Італії, а режисер Паоло Соррентіно недавно присвятив йому цілий фільм. Але тут вирішили звернути увагу тільки на невелику частину його біографії: як і герой фільму, Берлусконі відбував покарання на громадських роботах. Ось тільки злободенності в «Я – мільярдер» якось не вийшло. Точніше, вся вона занадто очевидна і штучна, як і мораль про те, що треба бути добрішими і допомагати людям.

З плюсів в цьому фільмі тільки легкий передбачуваний гумор, побудований на зіткненні двох світів, – так весело говорити про подібні теми можуть тільки італійці. А ще харизматичний головний герой (Марко Джалліні багато хто пам’ятає по «Ідеальним незнайомцям»). В іншому ж тема розшарування суспільства, звичайно, дуже важлива, але фільм дуже часто плутається в настрої, чи то показуючи комедію, чи то схиляючись до моралізаторства. Він напевно сподобається шанувальникам типово італійського кіно, інші ж можуть не перейнятися подачею.