Цей рецепт я записала собі ще років десять тому, коли сусідка показала мені свою грядку. У мене тоді цибуля виходила дрібна, наполовину гнила, ще й половина головок до зими не доживала.
А в неї — велика, суха, лежить аж до весни і жодна не псується. Я тоді просто стояла й думала: що ж вона з нею робить?
Виявилося, секрет простий. Жодних дорогих препаратів, ніяких мінеральних добрив для городу з магазину — лише те, що в кожної з нас лежить на кухні чи в погребі. І коли я почала робити так само, моя цибуля нарешті перестала гнити прямо на грядці.
Чому цибуля гниє і виростає дрібною
Перш ніж щось сипати, варто зрозуміти, де ми робимо помилку. Цибуля не любить три речі: кислий ґрунт, надлишок вологи й нестачу калію. У нашому кліматі, особливо коли весна сира, а літо то залива, то пече, шийка цибулі стає вразливою.
Через неї заходить інфекція, і головка починає підгнивати ще в землі.
Дрібна головка — це частіше нестача живлення в липні, коли цибулина набирає масу. Якщо в цей момент рослині бракує калію, вона так і залишиться маленькою.
От тут і виручає та сама суміш.
Та сама суміш, якою треба посипати цибулю
Готується вона за хвилину. Беремо:
- склянку деревної золи (звичайної, з печі або з мангалу — головне, щоб не від фарбованих дощок);
- столову ложку харчової соди;
- чайну ложку солі.
Усе це я просто перемішую в мисці. На грядку довжиною метрів зо три такої кількості якраз вистачає. Перед тим як посипати, землю злегка розпушую і трохи зволожую — щоб суміш не лежала зверху сухим шаром, а потроху йшла до коренів.
Зола дає той самий калій, якого цибулі бракує, і заодно розкислює ґрунт. Сода й сіль працюють як легка перепона для гнильних бактерій.
Я посипаю міжряддя й трохи навколо головок, але не впритул до шийки. Раз на два тижні, починаючи з середини червня — і так до кінця липня.
Народні способи, які працювали ще в наших бабусь
Окрім золи, у селах здавна знали ще кілька хитрощів. Я перепробувала майже всі.
Сіль проти цибулевої мухи. Розчиняю столову ложку солі на десять літрів води і поливаю під корінь раз на сезон, на початку червня. Це той період, коли муха відкладає личинки.
Тільки не частіше — сіль у великій кількості псує землю.
Нашатирний спирт. Дві столові ложки на відро води. Підживлення азотне, добре йде на початку росту пера, плюс відлякує шкідників своїм запахом.
Це, до речі, один із найдешевших способів замінити покупні засоби від шкідників рослин.
Настій лушпиння. Жменю цибулевого лушпиння заливаю окропом, даю настоятися добу й поливаю грядки. Захищає від грибкових хвороб і трохи підгодовує.
Перестати поливати вчасно. Найпростіше і найважливіше. За два-три тижні до викопування я повністю припиняю полив. Цибуля встигає підсохнути ще в землі, шийка дозріває — і ось вона, та сама лежкість до весни.
Коли й як викопувати, щоб не гнила
Тут теж є момент, який багато хто проґавлює. Я чекаю, поки перо ляже і пожовкне само — не підрізаю його ножем заздалегідь, бо так у головку заходить інфекція.
Викопую в суху погоду, бажано після обіду, коли земля прогрілась.
Потім розкладаю цибулю прямо на грядці на день-два, щоб обсохла на сонці. Якщо передбачають дощ — переношу під накриття. І тільки коли шийка стане сухою й тоненькою, зрізаю перо, лишаючи хвостик сантиметрів зо два.
Зберігаю в ящиках або старих колготах, у сухому прохолодному місці. У такому вигляді моя цибуля спокійно долежує до квітня, а то й травня, жодна не гниє.
Кілька чесних слів наостанок
Я не скажу, що це чарівна паличка. Якщо рік дуже дощовий, частина головок усе одно може підвести — тут уже як пощастить із погодою. Але різниця між тим, що було в мене раніше, і тим, що зараз, величезна. З однієї й тієї ж грядки я тепер збираю майже вдвічі більше доброї, лежкої цибулі.
Спробуйте цьогоріч хоча б на одній грядці. Зола, ложка соди, дрібка солі — і трохи терпіння з поливом. По осені самі побачите, чи варто було.
Джерело
Відповіді (0 )