За матеріалами: ukr.media
Ви ретельно обприскали картопляне бадилля перевіреним препаратом, а через кілька днів жуки й личинки сидять на ньому мов нічого й не сталося. Здається, що шкідник чомусь порозумнішав за зиму й навчився обходити захист. Чому засіб, який чудово працював торік, цього року вже не діє, і чому колорадського жука взагалі нічим не виведеш?
Будь-яка отрута вбиває більшість жуків на грядці, але нечисленні стійкі особини виживають і дають таке ж витривале потомство. Так за півтора століття колорадський жук пережив понад пів сотні різних отрут, причому там, де його труїли найчастіше, нові засоби здавали позиції дедалі швидше.
Півтора століття війни за врожай
Перший у світі масовий засіб від комах з’явився саме через колорадського жука. У 1860-х роках в Америці картоплю почали посипати отрутою на основі арсену. Цей захист тримав оборону кілька десятиліть, але до 1940-х років перестав рятувати поля.
Тоді почали застосовувати сучасніші препарати, і там, де жука труїли найбільше, події пришвидшилися.
- Знаменитий ДДТ почали застосовувати проти жука в 1945 році, а вже до 1952-го на американських полях з’явилися жуки, яких він не брав.
- Наступні препарати трималися всього по кілька років.
- Засоби кінця 1970-х працювали близько двох років.
- Деякі найновіші розробки переставали діяти вже на перший чи другий рік застосування.
Сьогодні колорадські жуки в різних країнах загалом стійкі до 56 різних отрут. Але не кожна місцева популяція стійка до всіх одразу.
Чому жука так важко отруїти
Сама картопля теж уміє захищатися. В її листі є речовини, які псують жуку травлення. Але личинка просто під час поїдання перебудовує свої травні соки так, щоб руйнувати цей природний захист рослини, хоч це й забирає в неї майже третину сил.
З хімікатами шкідники дають раду схожими хитрими способами.
- Одні жуки розщеплюють отруту всередині себе на безпечні частини швидше, ніж вона встигне подіяти. Жук наче перетравлює отруту.
- В інших отрута гірше проходить крізь зовнішні покриви або надто швидко виводиться з тіла.
- У третіх змінюється те саме місце всередині організму, куди має вдарити отрута, і речовина просто перестає за нього чіплятися.
Нове вміння не з’являється в комахи на замовлення. Просто в якоїсь частини жуків потрібні для виживання властивості вже є від природи. Спадковість колорадського жука у вісім разів різноманітніша, ніж в інших жуків, тому отруті є з кого «вибирати». Обробка вбиває слабких і залишає живими лише стійких. А звикнувши до одного засобу, шкідник швидко перестає боятися і його «родичів» із тієї самої хімічної групи.
Чому їх завжди так багато (і до чого тут гас)
В Україну колорадський жук потрапив у 1949 році, спершу на Львівщину, а до 1968 року розселився майже по всій країні. Але задовго до цього, ще в 1865 році, американським фермерам радили найпростіший метод боротьби: струшувати й чавити шкідників або випускати на поле індиків.
Читайте також: Сині відра – простий, але дієвий трюк, який вбереже від шкідників!; Коли сіяти чорнобривці у 2026 році та що я роблю, щоб вони квітли до пізньої осені
На невеликих городах жука й зараз збирають руками, струшуючи личинок у відерце з невеликою кількістю гасу.
Однак перемогти шкідника раз і назавжди заважають його природні хитрощі:
- Плодючість. Одна самиця відкладає за літо сотні яєць, а найплодючіша — близько тисячі. У нашому кліматі за сезон виростає одне-два покоління, а на півдні в теплі роки — до трьох.
- Маскування. Якщо труснути кущ, дорослий жук падає на землю й завмирає на кілька секунд або хвилин, прикидаючись мертвим.
- Сплячка. Частина жуків просто посеред літа знову заривається в землю, а деякі пересиджують у ґрунті два роки й більше, і там їх не дістане ні обприскувач, ні рука людини.
- Далекі перельоти. Жук уміє літати на 50-60 кілометрів, а з попутним вітром долає й до 600 кілометрів. Навесні після зимівлі комахи йдуть до їжі переважно пішки, тому зміна місця посадки допомагає лише на великих фермерських полях, де картоплю переносять за сотні метрів.
Бактерії та картопля, яка не прижилася
З 1980-х років поля почали обприскувати білком однієї ґрунтової бактерії. Він руйнує кишківник личинки, через що та перестає їсти й гине, але людям цей білок не шкодить. Проте в полі він швидко руйнується на світлі.
Тоді в США пішли далі й вивели картоплю, яка сама виробляла цей захисний білок у своєму листі. Такий сорт продавали з 1996 по 2001 рік. На полях жук до нього так і не пристосувався, але сорт усе одно перестали продавати, бо його побоювалися покупці, а самим фермерам вирощувати таку культуру було надто клопітно.
Що робити на городі:
- Читайте склад, а не назву. Якщо засіб перестав працювати, вибирайте новий не за красивою назвою, а за діючою речовиною. Один і той самий компонент під різними марками для жука — одна й та сама страва. Ба більше, вам потрібен препарат взагалі з іншої групи отрут.
- Чергуйте препарати. Не застосовуйте один і той самий засіб раз по раз. Що частіше й сильніше ви труїте шкідника однією отрутою, то швидше на грядці залишаються лише ті жуки, яких він не бере.
- Бийте вчасно. Краще зробити одну своєчасну обробку, поки личинки ще дрібні. Найбільше бадилля з’їдають великі личинки, але отруїти їх уже значно важче.
- Не переймайтеся через кожен листочок. Картопля спокійно переносить втрату частини зелені. Вона страждає тоді, коли цвіте й зав’язує бульби, — саме в цей час бадилля треба берегти найбільше.






















Відповіді (0 )