У 80-х роках шапки з натурального меху користувалися неймовірною популярністю. Майже у шкірного була така шапка. Проте з часом усі перейшли на більш практичні трикотажні вироби. Сьогодні ж такі хутряні шапки майже ніхто не носитиме.
Моя норкова шапка лежала в шафі роками. Якось чоловік намагався одягнути її під час робіт у дворі, але швидко перестав. Очевидно, що носити її вже ніхто не збирається. Тоді чоловік вирішив, що шапку можна віддати собаці у будку. Але ж норкову шапку так просто не можна викинути! Це наштовхнуло мене на цікаву ідею.
Я вирішила перетворити стару шапку на щось корисніше. Спочатку розпорола шва та забрала весь мех. Його, до речі, було небагато, бо шапка виявилася не такою пухнастою, як здавалося. Далі хутро замочила у теплій воді з додаванням рідкого порошку. Після кількох прань мех став чистим, і я прополоскала його у воді з кондиціонером, легенько віджала і залишила сохнути.
Коли вода стікла, я взяла фен і розчесала мех, добре його розпушила. Воно почало блищати, стало м’яким, шовковистим і приємно пахло.
Тепер я вирішила пошити сумочку та прикрасити її мехом.
Спершу вирізала з паперу кружечок діаметром 7 см, обвела його на шкурці та акуратно вирізала канцелярським ножем (ножиці тут не підійдуть).
Прошила краєм, стягнула і наповнила синтепоном.
Отримані помпони прикрасять будь-яку сумочку.
Сумку я пошила зі старого шерстяного свитера. Тканину підкріпила флізеліном, пришила спочатку молнию до трикотажу, потім до підкладки.
З’єднала тканину з підкладкою, залишивши отвір для вивертання.
Усі куті просрочила. Додала ремінець, вставивши ланцюжок, і вивернула сумку.
Нарешті пришила помпони вручну, і сумка вийшла неймовірною.
Ніхто й не здогадається, що це колись був старий мех.
З такою сумочкою тепер можна сміливо вирушати навіть на найгучнішу вечірку!