Я завжди вважала, що в кожної квітки є свій характер. От, скажімо, мій спатифіллум. Така ніжна, з витонченими листками, мов зелені крила метелика… А як зацвіте — біла вуаль, ніби весільна фата, ніжна й тендітна. Але з нею, як з жінкою: трішки не так подивишся — і вже ображена, не цвіте. І от я нарешті зрозуміла — є речі, які мій «жіночий щастя» терпіти не може.
І якщо ти хочеш, щоб твій спатифіллум тішив тебе квітами — ось, чого варто уникати:
1. Надто яскраве сонце
Я спочатку поставила його на підвіконня, де пів дня палило сонце. Думала — світло ж потрібно. А листя почало жовтіти, в’янути. Виявляється, спатифіллум — ніжна душа, любить м’яке розсіяне світло, а не спеку, як у пустелі.
2. Холодні протяги
Одного разу провітрила кімнату взимку. А він — захворів! Листя опустилось, немов образився. Спатифіллум — теплолюбний. Він, як я — любить затишок, стабільність і тепло.
3. Надмірний полив
Я думала: «Чим більше води — тим краще», та ні. Коріння почало гнити. Йому не болото треба, а волога, але помірковано. Краще недолити, ніж перелити.
4. Сухе повітря
У мене батареї взимку працюють на повну. А він стоїть, як прив’ялий. Зрозуміла — повітря занадто сухе. Тепер обприскую листя — і квітка знову усміхається.
5. Тісний горщик
Якщо корінню нема де рости — про цвіт забувай. Мені довелося пересадити його в горщик просторіший, аби «дихалося» йому вільно.
6. Відсутність підживлення
Ми ж теж не можемо жити лише на воді? Спатифіллуму потрібно трохи добрив — навесні і влітку. Інакше — тільки листя, а не квіти.
7. Часті пересування
Я любила переставляти квіти з місця на місце, як декор. Але спатифіллум не любить змін. Якщо він вже звик до свого куточка — не чіпай. Він, як кіт, — прив’язується до місця.
Тепер я з ним на «ти». Він цвіте мені на радість, а я з ним — як із ніжною подругою. Бо іноді, щоб хтось розквітнув поруч із тобою, потрібно просто навчитися розуміти…
Відповіді (0 )