Останнім часом погода стала зовсім непередбачуваною, тож терміни дозрівання часнику можуть змінюватися. Я завжди орієнтуюся на саму рослину — вона підказує, коли настав час збирати врожай.
Коли стрілка часнику закручується у вигляді «баранячого рогу», я обережно ламаю її біля основи. Це потрібно для того, щоб головка могла повністю сформуватися. Але всі стрілки не зриваю — залишаю кілька (зазвичай 3–4) у різних місцях грядки. Саме за ними потім і визначаю, що час збирати врожай. Якщо стрілка випрямилася і стала вертикальною — це головний знак, що часник готовий!
Викопую часник обережно, не смикаю — щоб не пошкодити головки. Якщо ґрунт твердий, використовую лопату, але дуже обережно, аби не зачепити сам часник, адже навіть невеликі механічні пошкодження впливають на подальше зберігання.
Як я сушу часник:
Часник викопую разом із бадиллям. Одразу промиваю головки — іноді просто зі шлангу, але головне — не замочувати, щоб зайва волога не всоталась у зубки. Далі підвішую зв’язки в добре провітрюваному місці головками донизу — так усі поживні речовини переходять із стебла до головки.
Через кілька днів (зазвичай 2–3) переношу часник на горище чи в інше сухе й добре провітрюване місце для остаточного висихання.
Бадилля обрізаю тільки після повного висихання!
/* <![CDATA[ */
fpm_start( "true" );
/* ]]> */
На завершення ретельно перебираю врожай: великі й міцні головки відкладаю для посадки на наступний рік, решту — на кухню. Восени та взимку такий часник не просто смачний, а ще й справжня вітамінна підтримка для всього організму.
<!–
Автор статьи: Vari
–>
Відповіді (0 )