Я не уявляю літа без справжнього солодкого кавуна. Але скільки разів траплялося, що ззовні — красень, а розріжеш — м’якоть бліда, ні смаку, ні аромату. З роками я навчився читати кавун, як книжку, і зараз розповім, на що звертаю увагу, коли вибираю найсмачніший.
По-перше — хвостик. Якщо він сухий і тоненький — це добрий знак. Такий кавун вже дозрів і більше не «живиться» з кореня. А от якщо хвостик ще зелений чи товстий — кавун могли зірвати зарано. Він не встиг набрати цукру, і на смак буде як огірок.
Далі — «павутинка». Це ті коричневі візерунки на шкірці, схожі на тріщини чи сітку. Чим більше таких «шрамів» — тим краще. Це сліди, які залишаються після запилення квітки. Багато павутинки — значить, бджоли добре попрацювали, а отже, плід має бути солодким.
Ще один критерій — «бочок». Шукаю жовту або навіть оранжеву пляму з одного боку. Це те місце, де кавун лежав на землі і дозрівав під сонцем. Чим насиченіший колір — тим довше він там грівся і набирав цукру. Бліда пляма — привід сумніватися.
Ну і звук. Я завжди легенько постукую по кавуну. Якщо звук глухий — плід стиглий. Якщо дзвінкий — ще сирий. Цей трюк працює, але його краще поєднувати з усіма попередніми ознаками.
Можна ще глянути на розмір: я обираю середні, трохи приплюснуті кавуни — вони зазвичай мають краще співвідношення цукру до води.
Словом, зараз я майже ніколи не помиляюсь. І кожен мій кавун — соковитий, хрумкий і такий солодкий, що не треба й цукру в чай.
/* <![CDATA[ */
fpm_start( "true" );
/* ]]> */
<!–
Автор статьи: Vari
–>
Відповіді (0 )