Може бути, у щурів не найкраща репутація в світі, але прихильність до цих дуже розумних гризунів може бути просто неймовірною. Та й вони теж мають право бути щасливими, як і всі істоти.
З огляду на їх поширеність – як в неволі (в лабораторіях і в якості домашніх тварин), так і в природі – дослідники працюють над розумінням того, що можна зробити для поліпшення їх загального добробуту. І згідно з новою наукової роботи, просте лоскотання здатне підвищити їх настрій і поліпшити позитивне ставлення до людей.
Чому це робить їх щасливими?
Лоскотання імітує соціальну поведінку, яку вони поділяють з іншими тваринами. Більш того, чухання між лопатками схоже на те, як щури зазвичай грають один з одним.
Попередні дослідження показали, що щури видають фізичні ознаки того, що вони щасливі, коли їх лоскочуть, і навіть можуть нерозбірливо «хіхікати». Тепер же дослідження фахівців з Університету Пердью (США) показало, що лоскотання дійсно покращує якість життя гризунів.
За словами Бріана Гаскілла, члена Центру вивчення добробуту тварин Пердью, рухи виглядають як лоскотання, але є наслідуванням соціальної грі. Насправді, лоскочуть їх не як маленьку дитину. Все робиться заради того, щоб створити середовище з більш низьким рівнем напруги, а також щоб щури висловлювали більш позитивні емоції, особливо при спілкуванні з людьми. Лоскотання можна досягти цього, якщо все зробити правильно.
Під час роботи дослідники виміряли ультразвукові вокалізації щурів у відповідь на різні ситуації. Уже відомо, що ці гризуни видають звуки частотою 22кГц, коли напружені або бояться, як в ситуаціях з нападом хижаком, болем або під час бійки.
Але коли тварини щасливі, то видають звуки на частоті 50 кГц. Їх можна почути, коли щури грають, отримують задоволення або під час почісування.
Однак неправильне лоскотання може викликати негативний відгук, збільшивши рівень страху і стресу. За словами дослідників, кращий спосіб зробити це – спочатку підготувати будинок або клітку щуру для безпечної гри, усунувши всі перешкоди. І ще важливо чухати в межах 15 секунд.
