день 0
Пропрацював 20 років слідчим. Сьогодні звільнився. Намагалися зробити винними, а потім просили щоб я залишив форму, яку купував за свій рахунок.
Всі мої подвиги забулися миттю. Ставлення як до ворога.
день 1
Пролежавши цілий день під ковдрою, боявся прокинутися, думав що сплю. Увечері зрозумів, що це не сон, і ліг спати далі. Снилися жахи, що я ще НЕ звільнився і все ще працюю слідчим.
день 2
Попросив дружину дзвонити раз в годину мені на телефон. Поки він мовчить, мені здається що не працює. До речі, познайомився ближче з дружиною. Приємна людина, вона навіть ще пам’ятає моє ім’я. Приємно.
день 3
Діти перестали мене лякатися і кликати на допомогу, коли залишаюся з ними вдома. Але як і раніше бояться залишатися один на один зі мною в кімнаті. Звикають. Поки зі мною на «Ви».
день 4
Ніяк не можу знайти мотивацію до дії. Попросив дружину, щоб вона на мене накричала. Накричала. Пішов викидати сміття і переклеїв шпалери в дитячій. Але все-одно не може. Брак адреналіну …
день 5
Прокидаюся ночами і шукаю підступ. Не може ж бути життя таким спокійним. Є нарада, матеріалів, розпоряджень, прострочених доповідей. Як світ може існувати без цього? Завтра йду на співбесіду.
день 6
Поступово гоїться виразка, і йде нервовий тик. Нова робота зовсім інша. Не розумію, як можна працювати всього лише 8 годин на день, замість 16-ти годин до цього. Затримуватися на роботі не дають – виганяють додому. Незвично.
день 7
Нарешті я зрозумів, чим відрізняються субота і неділя від інших днів. Виявляється, це вихідні! Ось чого люди їх так чекають. Раніше я так чекав тільки чергового загострення виразки або гіпертонії, щоб в госпіталі відлежатися. Навчився ходити по магазинам. Розслабляє …
день 8
Сьогодні на роботі, дали грошей – аванс, сказали приходить через 2 тижні по зарплатою. Постало питання, хто на колишній роботі забирав мою зарплату? Те, що приходило на карту на колишній роботі, може бути тільки авансом.
день 9
Важко вночі засинати. Боюся прокинутися знову слідчим. Пару раз вночі схоплювався і тікав з дому з речами. Дружина молодець – знає де мене потім шукати. Швидко знаходить.
день 10
Приїхали батьки дружини, були здивовані, що дружина, виявляється, НЕ мати одиначка. Діти поступово починають називати мене «Татусем». Тиск нормалізувався і зір покращився. Лікуюся в якій хочу поліклініці, а не в якійсь можна.
день 11
По дорозі на роботу побачив таджика з пивом на вулиці. Рефлективно побіг його наздоганяти. Наздогнав – згадав, що тепер я цивільний. Випили його разом.
день 12
Помолодшав років на десять. На роботі нарешті повірили, що фотографія в паспорті – моя. Світ став доброзичливіше і світліше. Життя налагоджується.
день 13
Начальник довго не міг зрозуміти, навіщо я в нього відпрошуюся на вихідні додому (забув, що в цивільних інші правила). Довго не міг повірити, що до понеділка можна спокійно з’їздити до Польщі, і мене за це НЕ покарають.
день 14
Їхав на машині і випадково порушив ПДР. Штраф 15 000 грн.
день 15
За звичкою пішов до директора виправдовуватися з приводу порушення ПДР. Був готовий до покарання. Директор довго не міг зрозуміти, чому я виправдовуюсь, потім поспівчував, дав премію 15000р. на оплату штрафу і додатковий вихідний, щоб я спокійно з’їздив його оплатив. Не можу у все це повірити. А як же Офіцерські збори і громадський осуд?
день 16
На роботі корпоратив. Ніхто не працює, всі відпочивають і випивають. Директор роздає подарунки. Перший раз в житті я побував на корпоративі. Сподобалося. Чому таких не організовивали на минулому місці? Хоча, уявляю, в скількох інструктажах і зобов’язаннях довелося б розписуватися. Відчуваю себе дикуном.
день 17
Червоний день календаря. У всіх вихідний. Виплатили премію. Навіть не уявляв в існуванні такого раніше. Сидів півдня в будинку за столом і не міг уявити, що в таких випадках робити треба. Благо, дружина підказала. Пішли з нею на свято.
день 18
Попросили затриматися на роботі. Довго вибачалися. Переробку оплатили відразу, потім додому відвезли. Довелося себе щипнути, чи не сплю.
день 19
Став працювати краще, почали платити більше. Розплакався від подиву.
день 20
Дружина мені вже майже як рідна. За ці 20 днів, ми з нею зблизилися як ніколи. Рідні. Діти почали зустрічати з роботи.
день 21
Починається якась ломка по нараді. Адреналіну не вистачає, а дуже хочеться. Познайомився з сусідами. Чудові люди. Чому вони мене НЕ помічали попередні 17 років?
день 22
Навчився посміхатися. Спочатку це сталося спонтанно. Приголомшило. Дивлюся комедії і сміюся. Раніше так не вмів.
день 23
Виявляється коли у людини все добре, спортом займатися самому захотілось. Записався в тренажерний зал. Від колишньої бойової та фізичної підготовки залишилися тільки негативні спогади. Важко займатися, коли вже тиждень спиш по 3-4 години в день.
день 24
Ходжу вулицями, відчуваю себе вільним птахом. Тривога і Панічні атаки, що турбували 20 років, не проявляються вже 2 тижні. Пройшли головні болі.
день 25
Прийшла зарплата. Плакав від щастя. Минулі керівники погрожували, що на громадянці заробити неможливо, і я прийду назад до них. Зараз я розумію, як вони можуть щось говорити про громадянську роботу, якщо на ній ніколи не працювали?
день 26
Підвернулася можливість купити квитки за гарячою путівкою в Туреччину. Подзвонив директору і без проблем домовився, що відлучуся на тиждень з роботи. На минулій роботі за останні 5 років тільки 4 рази в лікарні лежав, іншого відпочинку не було і не планувалося.
день 27
Туреччина…
Всім Добра і Позитиву =)
