Спочатку ситком, а потім хоррор
Комікси про юну відьму Сабріну видавалися з 1960-х років, і їх неодноразово переносили на екрани у вигляді мультиплікації. Але все-таки більшості глядачів героїня відома виключно по милому ситкому кінця 1990-х – початку 2000-х «Сабріна – маленька відьма».
Це проста і кумедна історія, де героїня живе зі своїми тітонькою і котом Сейлемом. Кожен раз, коли Сабріна намагається використовувати чаклунство в корисливих цілях, вона потрапляє в незручну ситуацію, а тітоньки її рятують під саркастичних коментарів Сейлема.
Індустрія серіалів переживає зараз чергову хвилю всіляких римейків і продовжень. В останні роки провели перезапуск буквально все: від «Качині історії» до «Зачарованих». У популярного ситкому могли бути всі шанси повернутися в вигляді точно такого ж ремейка без нововведень, де кота замість ляльки зробили б за допомогою комп’ютерних ефектів, а в жарти додали соціального підтексту.
Але за справу взявся талановитий сценарист Роберто Агірре-Сакаса, що запустив кілька років тому популярний серіал «Рівердейл» (в коміксах Сабріна і герої «Рівердейла» живуть в сусідніх містах і регулярно зустрічаються). І він вирішив не намагатися повторити пройдене, а створити абсолютно новий проект в іншому жанрі. В основу лягла недавня лінійка коміксів «Моторошні пригоди Сабріни», де сімейну комедію змінили на хоррор.
Отже, в новій версії Сабріна все так же живе зі своїми тітонькою після смерті батьків. Вона знає, що належить до клану відьом, хоч її мати і була смертною. У день 16-річчя Сабріна повинна пройти обряд посвячення і розписатися в книзі темряви, присвятивши себе служінню злим силам. Але вона занадто прив’язана до світу людей: зустрічається зі смертним юнаком Харві Кінклом і дружить з дівчатками зі школи.
І в останній момент героїня вирішує відмовитися від обряду, чим викликає невдоволення сил темряви, у яких є на неї свої таємні плани. Подальша дія являє собою спроби Сабріни вирішити, який світ для неї важливіше, в той час як всілякі лиходії намагаються вплинути на її вибір.
Атмосфера серіалу дійсно зовсім не схожа на комедію. Правда, і хоррору в дусі «Екзорциста» і «Дитину Розмарі», обіцяного творцями, теж дуже мало. Нова «Сабріна», скоріше, історія дорослішання в похмурому антуражі. І це стає як головним достоїнством серіалу, так і його основним недоліком.
Спочатку краса, а потім логіка
Перше, що привертає, – витонченість зйомок. Відмінно передана атмосфера фільму жахів, але не зовсім справжнього, а трохи картинного, ніби сили пітьми вирвалися в реальний світ якраз на Хелловін. Червоний плащ Сабріни часто стає яскравим акцентом на темному тлі, а обряди і чаклунство виконані дуже витончено, хоч роби з кожного кадру скріншот і став на робочий стіл в якості шпалер.
При цьому герої живуть в незвичайній реальності: начебто дія відбувається в наші дні (ноутбуки і смартфони це доводять), але тут є і старі машини, і дискові телефони, що додає ретростилю. Єдиний мінус: по краях кадру картинка часто немов розмазана. Швидше за все, автори хотіли так нагнати побільше містики, але створюється відчуття, що вони спробували заховати недоробки в зйомках.
Більшість важливих персонажів зі світу темряви фактурні. Виконавиця головної ролі Кирнан Шипка дуже нагадує юну Емму Уотсон часів «Ордена Фенікса», тільки у Сабріни є ще й чортовщинка в очах і посмішці, що логічно для майбутньої відьми.
Не відстають і багато другорядні герої. Тітоньки Хільда і Зельда виглядають повними протилежностями один одному в усьому: від поведінки до манери розмовляти. Мері Уорделл у виконанні Мішель Гомес постійно позує і переграє, але стає прикрасою буквально цієї сцени з її участю.
Нерозлучна трійця учениць академії незримих мистецтв виглядає втіленням чи еротичних фантазій багатьох чоловіків, то їх потаємних страхів. Перераховувати можна довго, але простіше сказати, що все це дійсно красиво, та ще й приправлено відмінними класичними піснями, де в текстах суцільно демони та заклинання.
Але за красою, на жаль, криються дикі провали логіки. Автори забувають пояснити мотивацію більшості героїв та історію їх взаємин. Хільда і Зельда якось живуть разом роками і виховують Сабрину, але поводяться так, ніби вони поруч не більше пари місяців: надто вже у них непритерте спілкування.
Первосвященик церкви темряви Фаустус виглядає втіленням всіх негативних якостей керівника і взагалі чоловіка. А сама Сабріна вічно бореться з несправедливістю, навіть в ті моменти, коли у неї до цього немає взагалі ніяких передумов. Просто заради того, щоб в сюжеті була необхідна соціальність.
Спочатку серйозні теми, а потім екшен
Соціальність може зіпсувати враження від серіалу (проте не потрібно поспішати його кидати). Теми піднімаються дійсно серйозні: детально розібрані буллінг в школі, дідівщина в навчальних закладах, закостенілі принципи патріархату і багато іншого. Але іноді здається, що в деяких моментах автори відпрацьовували обов’язкові теми. Інакше важко пояснити, чому вони вписані в сюжет настільки грубо.
З нізвідки беруться сюжетні лінії шкільних подруг Сабріни, батька її хлопця Харві. Та й взагалі вся «людська» частина картини – набір штампів про утиски. І якщо в плані телефонів і автомобілів невідповідність часу виглядає милою прикрасою, то порядки в школі здаються безглуздою копією проблем 50-річної давності: того й гляди дітей почнуть бити указкою. З урахуванням вигаданого міста і магії це цілком допустимо, але все подано дуже вже серйозно і пафосно.
У світі чаклунства справи йдуть не краще: тут століттями панує патріархат. І тільки Сабріна вперше вирішує повстати проти бездумного підпорядкування. Навіщо? Ну просто тому, що вона повинна. І дивним чином її війна триває, навіть коли особисті питання героїні начебто вже вирішені. Чи потрібно говорити, що така глобальність тільки шкодить історії.
Автори вирішили сконцентрувати всю серйозність в перших чотирьох серіях, що напевно відлякає частину аудиторії. Але далі соціальність буде поступово відходити на другий план, поступаючись місцем магії, пригодам і непоганому хоррору.
Серіал розкривається з п’ятого епізоду, майже повністю побудованого на логіці сну. Серія ніби виступає кордоном між серйозним світом людей і похмурої, але затягнутою історією про темні сили. І тут стає по-справжньому цікаво.
По-перше, почнуть вистрілювати «чеховські рушниці» з перших серій: всі факти, які незрозуміло навіщо були показані, насправді грають свою роль і пояснюють те, що відбувається. По-друге, стане наростати динаміка, а кожна наступна тема виявиться більш неоднозначною. Тут вже спливають і численні інтриги, в яких нескладно заплутатися, що логічно, мова ж йде про самого Сатану – покровителя брехні і обману.
Спочатку люди, а потім кішки
Ближче до фіналу нарешті відкриються майже всі персонажі. І тут вже вистачить місця для повсталих з мертвих, духів смерті, ритуальних жертвоприношень та інших очікуваних тем. І тому «Моторошні пригоди Сабріни» залишають все-таки приємний післясмак: фінал дає відмінний заділ на майбутнє (другий сезон вже запущений в роботу) і натякає, що і головна героїня, і сама дія згодом зміняться.
Але все ж залишається відчуття, що 10 часових серій для такого проекту – занадто багато. Пілотний епізод немов штучно розтягнули на 5 годин і тільки потім почали розповідати щось важливе. Але терпіння винагороджується, і ті, хто додивився до кінця, точно будуть чекати нового сезону.
Наостанок – то, заради чого багато і почали читати огляд цього серіалу: кіт Сейлем не розмовляє, але, схоже, заговорить у другому сезоні. Треба ж чимось заманювати глядача.
