Здається … Іноді здається, що біле – це сліпуче біле, і його ні з чим не сплутаєш. А чорне … Це ж не синє і не червоне, це ж відразу зрозуміло – ось чорне. З добром і злом, ми думаємо, справа йде так само … А між ними тонка, дуже тонка грань.
Ось, наприклад, чесність … Похвальна якість. Благо навіть. Це ж сміливість – бути чесним. І така тонка грань … Подивився за неї – бездушність і егоїзм. «Ти не жіночна» або «ти ні на що не придатний» – це не чесність, це маніпуляції, мета яких – убити самооцінку партнера.
Або любов … «Я люблю» – світле, творче почуття. Відчуття великого світу і безкорисливе віддання. І тонка грань … «Я ж тебе люблю», тому можу сказати те, що заподіє біль. Можу зробити все, що ця фраза виправдає. Можу вирішити, що ти повинен, тому що я люблю.
Турбота … Коли її немає, це дуже відчувається. Вона приємна самим фактом, що інший дорослий для тебе щось робить … Тонка грань … А за нею – опіка і контроль. Задуха.
Прийняття … Прекрасне світовідчуття. Широке, вільне від упереджень сприйняття іншої людини. Тонка невидима грань … І – байдужість. Будь будь-яким, тому що мені все одно.
Безоцінкове судження про світ … Ідеал. Вершина духовного росту. Але як тільки вирішив, що ти вже там, то переступив тонку грань, за якою – оцінка іншого: «Ну, чому ти не можеш ставитися до світу без лекал своїх переконань?».
Між хорошим і поганим, світлом і тінню немає прірви. Навіть розділової лінії немає. Тільки тонка прозора грань. Проникна. Прохідна. Бах! – і ти вже по іншу сторону, а свідомістю і відстежити не встиг.
«Диявол починається з піни на губах ангела, який вступив в бій за святу справу»
