Чому дівчатам, народженим в 70-х, найлегше жити?

Ми прийшли в цей світ в епоху такої тотальної стабільності, що навіть зміна дат в календарі виявилася дивною: як це, було-було п'яте січня і раптом шосте. Неакуратненько. Ми росли під щасливою зіркою, наші мами турбувалися лише про те, як зробити зачіску «під Брильську» і де купити чоботи-панчохи. Словом, доля заклала в нас такий фундамент, який зрушиш тільки екскаватором космічних масштабів, а такі ще не випускають. А потім сталася ця перебудова. Вона провітрила всім нам мізки, навчила ходити одночасно голодними і ситими перспективами і дала зрозуміти, що стабільні в цьому світі тільки груди, якщо їх покласти в бюстгальтер з пуш-ап. Наші мами від цього завили, забули про Брильську і посивіли. Наші тата заламували руки, тому що їм, кандидатам наук, соромно було торгувати картоплею. Наші молодші сестри народилися виключно лише через те, що у мам з татами залишилося єдина доступна розвага. Нам було по барабану. Ми були вільні, як вітер і веселі, як безтурботні ангели. І ми стали вільні. У прийнятті рішень. У виборі свого шляху. У своєму віці, в кінці кінців! Наші мами після 30 років ставали тітками. Ми сказали: «Ні фіга!» - і залишилися дівчатами. Коли ми наблизилися до сорока, ми зрозуміли, що нам, як і раніше подобається бути в топі - і створили моду на жінок в повному розквіті років. Наші молодші сестри бояться вийти у доросле життя і до тридцяти років пурхають по ньому як метелики - на мамині гроші, а ми свої перші зарплати отримали в п'ятнадцять - на торгівлі косметикою, цигарками та джинсами «Levis». Чим нас може налякати криза? Ми пережили Павловську реформу 1991 року, дефолт 1998 року, кризу 2008 року ... Ми вміємо ростити дітей на 50 гривень в день - і носити справжні ЛаБут. Ми вміємо працювати на кількох роботах - і вбивати час в спа салонах. Ми вміємо любити захлинаючись - і жити на самоті собі на втіху. У нас немає стереотипів, рамок, догм і страхів. У нас є життя. Наше власне. Все інше - справа техніки.