Нестандартне мислення
Візьмемо, наприклад, Бенджаміна Франкліна. Практично не отримавши шкільної освіти і навчаючись самостійно, він став найважливішим винахідником, дипломатом, ученим, письменником і політичним діячем американського Просвітництва. Він довів, що блискавка має електричну природу, і винайшов спосіб її приборкати. Він виміряв температуру океанських течій, ставши першим, хто склав точну карту Гольфстріму.
Схожим чином складалася і доля Альберта Ейнштейна. У дитинстві він пізно почав говорити. А через бунтарське відношення до тодішньої системи освіти погано вчився.
Він ставив під сумнів і обмірковував усі отримані знання, що вишколеним прихильникам класичної освіти ніколи не спало б на думку.
А повільний розвиток мовних навичок в дитинстві дав йому можливість спостерігати за буденними явищами, які інші приймають як даність.
Або згадайте Стіва Джобса. Він, як і Ейнштейн (який грав на скрипці, коли заходив у глухий кут у своїй роботі), вірив у важливість краси. Він вважав, що мистецтва, точні і гуманітарні науки повинні з’єднуватися один з одним. Як відомо, кинувши навчання, Джобс записався на заняття каліграфією і танцями, а пізніше виїхав до Індії в пошуках духовного просвітлення.
Цікавість
Але, мабуть, найвидатнішим генієм можна вважати Леонардо да Вінчі. Він думав і як художник, і як учений, завдяки чому міг візуалізувати теоретичні концепції. За його власними словами, він був послідовником досвіду і експерименту. Найбільш надихаючою його рисою була допитливість.
Тисячі сторінок залишилися після нього щоденників, які рясніють питаннями, які його цікавили. Наприклад, він хотів дізнатися, чому люди позіхають, як побудувати квадрат, рівний за площею кола, що змушує закриватися клапан аорти, як людське око сприймає світло і як це може стати в нагоді в малюванні. Він вирішив вивчити коров’ячу плаценту, щелепи крокодилів, м’язи людського обличчя і місячне світло.
Да Вінчі хотів знати все, що тільки можна, про все, що тільки є, в тому числі про космос і наше місце в ньому.
Його цікавість часто була направлена на речі, про які звичайні люди замислюються тільки в дитинстві (наприклад, чому небо блакитне).
Деяких людей можна вважати геніями в певній галузі, наприклад Леонарда Ейлера – в математиці, Моцарта – в музиці. Таланти і інтереси да Вінчі ж поширювалися на безліч дисциплін. Він знімав шкіру з трупів, вивчаючи пристрій м’язів, а потім написав найвідомішу посмішку в світі. Він розглядав людські черепи, замальовував кістки і зуби, щоб достовірно зобразити муки святого Ієроніма.
Да Вінчі був генієм, але не просто тому, що був розумним. Він, що набагато важливіше, був зразком універсального розуму, людиною, цікавість якої поширювалася на все навколо.
